Пісню сестер Тельнюк “Повертайся живим” багато хто вважає гімном майбутньої перемоги, а однойменна вистава, що йде у Київському муніципальному театрі опери та балету для дітей та юнацтва, користується величезним успіхом
depo.ua поспілкувався з Галиною та Лесею Тельнюк про війну ідеологій, стан української культури, стосунки співачок з солдатами АТО та цікаві мистецькі ініціативи.
РОДИЧІ ЗАГИБЛИХ ПИСАЛИ, ЩО ХЛОПЦІ ЛЮБИЛИ НАШУ МУЗИКУ
– Вистава “Повертайся живим” збирає аншлаг за аншлагом. Розкажіть, як виник цей проект?
Г.Т.: – Ідея виникла у самого театру – хотіли зробити сучасний драматичний музичний проект. Режисер Дмитро Тодорюк звернувся до нашої творчості, підняв пісні за різні роки. І от, за допомогою пластики, танців, нашого співу, хору та оркестру розповіли історію про нашого сучасника. Хлопець жив і кохав, аж тут розпочався Майдан, довелося відстоювати справедливість, власну гідність. В кінці вистави хлопець іде на фронт – і всі ми віримо, що він повернеться живим, від усього серця бажаємо йому цього.
Л. Т.: – Вірші Лесі Українки, Тараса Шевченка, Оксани Забужко підсилили глибину переживань. І звичайно ж, пісня на вірш Іри Цілик “Повертайся живим” не може не торкнутися серця…
– У вашій творчості є багато пісень на злободенні теми. Мабуть, отримуєте багато зворушливих відгуків…
Г. Т.: – Найзворушливіші відгуки дійшли до нас від людей, які загинули на Майдані. Для кількох з них наші пісні були джерелом натхнення, віри в себе. Наша музика не відноситься до розряду шоу-бізнесу, щоб її по-справжньому відчути, треба бути освіченою людиною, вміти шукати смисли. І ось, родичі двох загиблих хлопців написали нам, що герої любили нашу музику…
Зворушують і розповіді про те, як тепер солдати на фронті діляться один з одним нашими піснями – передають один одному по телефону, поширюють тексти. Коли ми виступали перед воїнами, привезли їм сто mp3-плеєрів, на які записали підбірки патріотичної музики. Зробили такий надихаючий подарунок для танкової бригади.
Л. Т.: Особливо часто нам дякують за пісню “Повертайся живим”. Кажуть, композиція дає силу і натхнення…
ДРУГ-АКТОР ПІШОВ НА ВІЙНУ ДОБРОВОЛЬЦЕМ І СТАВ ПОЕТОМ
– А де і коли ви виступали перед військовими?
– Г. Т.: – Нещодавно виступали перед пораненими чернігівського госпіталю, а зараз плануємо їхати у дніпропетровських госпіталь. Саме для нього збирали гроші, коли були в Литві.
Наші литовські друзі-музиканти провели акцію підтримки і солідарності з Україною. Був величезний концерт на якому окрім нас, виступали і литовці, а також збирали кошти на протези для поранених у госпіталі. За кілька днів зібрали півмільйона…
Співали з кращими литовськими музикантами, з натівським оркестром. Концерт тривав три години, були прямі включення з лікарень, з фронтів – литовські канали його транслювали повністю, а з українських показав лише “5 канал”, та й те – невеличкий репортаж…
І ось, у квітні ми з Оксаною Забужко поїдемо у дніпропетровський госпіталь – виступимо, привеземо книжки.
– Безпосередньо у зоні АТО виступити не хотіли?
Г. Т.: – Хотіли поїхати туди ще влітку. Але були вже сформовані польові бригади – з музикантів взяли тих, хто співає під гітару, або фонограму. У нас же специфіка така, що ми не можемо співати у форматі бардівської пісні, або під фонограму. Але люди просять, сподіваюся, ми щось придумаємо…
– У вас є друзі серед українських військових?
Г. Т.: – У нас є прекрасний друг, актор Роман Семисал. Він разом з нами бере участь у проекті “Стусове коло”, відтворює образ самого Василя Стуса. І от, він пішов на фронт добровольцем. Тепер він захищає нас з вами… А ще на війні він почав писати унікальні вірші. Виявилося, у нього дуже сильний поетичний талант. Ми створили сторінку з його поезією в Фейсбуці, переписуємося з ним майже щодня, молимося за нього.
Л. Т.: – Його вірші надихають вірити, щось робити. Якщо там є такі люди, ми обов’язково переможемо.
– Не хочете написати пісні на його вірші?
Л. Т.: – Думаємо над цим. Але вірші дуже сильні, чоловічі.
Г. Т.: – У Лесі виникла ідея запропонувати їх комусь із наших друзів, можливо Kozak System. У них добре виходить виконувати справжню чоловічу поезію.
Л. Т.: – Хоча можливо вийде і в нас. Просто ми не любимо говорити наперед…
УКРАЇНА РОЗВИВАЛАСЯ ЗА МОДЕЛЛЮ РОСІЙСЬКОГО ШОУ-БІЗНЕСУ
– Останнім часом вдається відкривати для себе нові імена в українській поезії?
Л. Т.: – Багато талановитих поетів народив Майдан… Він став потужною силою, що допомогла обдарованим людям себе проявити.
Г. Т.: – Був навіть фільм “Поезія Майдану” – ми там читали вірші, які народилися під час революції. На зйомках було важко себе опанувати, стільки емоцій…
Л. Т.: – Дуже цікава книжка “Дев’ять місяців спротиву”, яку Оксана Забужко з помічниками створила із постів у соцмережах. Там день за днем описана уся боротьба, і є безліч талановитих віршів.
Г. Т.: – Власне, цю книжку ми збираємося везти в Запоріжжя, Кіровоград, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Маріуполь…
Знаєте, у цих містах ми виступали і до війни. Були у Слов’янську, Горлівці, Донецьку, Луганську в рамках туру, присвяченому українській поезії у рок-музиці, разом із «Кому вниз». Намагалися донести до Сходу справжнє українське слово. Але наших намагань виявилося мало – треба визнати, там ми програли інформаційно-гуманітарну війну…
Л.Т.: – Якби Україна була “сцементована” культурним пластом, її б неможливо було роз’єднати.
– Але ж в Україні є цікаві колективи, українську музику крутять на радіо…
Г.Т.: – Очевидно, їх мало. Раніше вся Україна розвивалася за моделлю російського шоу-бізнесу. Російська література, російські виконавці, музика, театр. Я не кажу, що все російське треба забороняти, але основа культури має бути українською. А нашу культурну платформу було засмічено…
Тепер же люди прозріли, хоча й не всі. Зомбовані українці продовжують слухати російську попсу і дивитись російські серіали. Олігархи живуть, як жили. Можливо, навіть краще – за рахунок війни, за рахунок збідніння населення.
Л.Т.: – Для олігархічного клану і була створена примітивна розважальна поп-музика. У нинішній страшній ситуації, коли хлопці кожного дня віддають життя, вони слухають музику окупанта як ні в чому не бувало.
Запам’яталися величезні бігборди з написом “Лучшая телка страны”. На сході лунають вибухи, а тут люди закривають затемненні вікна Bentley, BMW і не хочуть бачити того, що відбувається. А про це було б варто нагадати, зруйнувавши їх модель світосприйняття.
Все це говорить про культурний рівень нації. А сила нації в таких поняттях як культура і віра. На щастя, є прекрасне молоде покоління, яке хоче слухати свою музику.
УКРАЇНЦЯМ ТРЕБА БОРОТИСЯ ЗА КУЛЬТУРУ З МЕТАФІЗИЧНИМ АВТОМАТОМ
– Напис “Лучшая телка страны” був на афішах Світлани Лободи…А Лобода – це українська виконавиця…
Г.Т.: – Так, але за духом вона не українська…
Л.Т.: – Коли українські виконавці під час війни роблять вигляд, що нічого не відбувається, це виглядає як танці на могилі. Але це питання їхнього виховання і з рештою їх вибір. Але коли на радіо крутять музикантів, які пропагують війну, це вже занадто…
– Вважаєте, якщо заборонити російський контент, все відразу виправиться?
Л. Т.: – Проблема набагато глибше. Доки культурний простір не буде хоча б на 50% заповнений українським культурним продуктом, не варто говорити про позитивні зрушення. Поки що російських серіалів і музики набагато більше. Коли співвідношення буде хоча б половина на половину, ситуація зміниться. Варто розуміти, що війна відбувається і на фронті, і в інформаційному просторі – українцям треба боротися за цей простір з метафізичним автоматом в руках.
І коли якісного українського контенту стане більше, непотріб відпаде сам собою. Зараз же цим брудом заповнене буквально все. Люди не задумуються над тим, що слухають у маршрутках і кафе, ця отрута вповзає в саме серце і її дуже важко звідти витягти. Стає затишним слухати цю маячню, примітив, “золоте грамофонство”. Людина починає почувати себе затишно з таким супроводом. А це вже страшно.
Потрібно виробити якусь стратегію, політику, що пускати в ефір, а що залишити для кабаків – і це має бути відповідальність держави. Усе не може змінитися стихійно.
Г. Т.: – Держава повинна розуміти, що культура – це її обличчя. А у нас культура спотворена. Уявіть собі, якою Україну бачить Захід… Хоча зараз ситуація поліпшується, талановиті українці заявляють про себе, але разом з ними як гриби зростає і кількість непотребу.
ЛІНУ КОСТЕНКО ПРИВІТАЛИ ВИСТАВОЮ
– У вас є багато пісень на вірші Костенко. Товаришуєте з пані Ліною?
Г. Т.: – Ми її поважаємо, зустрічалися кілька разів. Але про приятельські стосунки мова не йде… Такі великі поети як Ліна Василівна товаришують з музою, зі своєю уявною сценою, з Космосом, Богом… А для нас щастя, що таких людей можна читати, бачити їх наживо.
– Тобто з днем народження Ліну Василівну не вітали?
Г. Т.: – В цей день ми виступали у Львові з виставою “Інкрустації” за її поезією – це був наш подарунок для Ліни Василівни. Тобто, привітали її через ЗМІ, які висвітлювали цю подію. У мене є її телефон, але потривожити її в такий день і на думку не спадало. Адже це б означало, забрати частинку часу, який належить тільки їй у такий сповідальний день.
– Ви завжди радуєте оригінальними проектами. Чим будете дивувати в найближчому майбутньому?
Г. Т.: – Планів чимало. Завтра і післязавтра у нас концерти. В п’ятницю – “Шевченкіана” – будемо співати пісні на слова Тараса Шевченка, які наживо підуть в ефір. А ще – виступ із Оксаною Забужко в Одеській філармонії. В задумі є ще один серйозний проект, але поки не розкажемо, бо боїмося наврочити. З часом дізнаєтесь.
Фото: Кіріл Чуботін / depo.ua
Ольга Черниш, 25.03.2015 Джерело: http://www.depo.ua