В інтерактивній передачі Бі-Бі-Сі про музичні тенденції, сучасну Україну, недавнє минуле та творчі плани.
Пісня “Мовчати”…
Бі-Бі-Сі: Андрію, “Мовчати”, взагалі-то, сумна пісня, коли Ви повертаєтеся до своїх численних доробок, пісень, Ви їх переслуховуєте і згадуєте, чому написали ту чи іншу пісню? Чи Ви намагаєтеся більш-менш відсторонено дивитися просто як музичний критик?
 |
 Українська культура напряму чомусь залежна від російської |
А.Кузьменко: Неможливо дивитися відсторонено, бо кожна з тих пісень – це як кавалок життя прожитого. З “Мовчати” була найцікавіша історія. Мені приснився текст, перший раз в житті – так само, як приснився сюжет книжки, яку я недавно написав – і так само приснився кавалочок тексту: “Давай виключим світло і будем мовчати про те, що не можна словами сказати”. І тут я прокинувся, і зловив себе на думці, що реально є маса речей в твоєму житті, які ти не можеш пояснити словами – чи це настільки красиво, що немає досконалих слів, щоб змалювати ту картину, і краще в той момент промовчати. І реально така тема не може залишитися, щоб не покласти її на музику. І так само відбулося останній раз з книжкою, я ніколи в житті не збирався писати книжок. Але ми були на морі, відпочивали, і у сні я побачив фактично художній фільм. Теж дуже цікавий сюжет був: як дівчина попадає до міста, в якому не “ходять” гроші. Тобто за кожну послугу чи кожний товар, який ти отримуєш, ти мусиш заплатити якоюсь принизливою дією над самим собою, наприклад, щоб проїхати в таксі, ти мусиш з”їсти дві ложки хріну.. Реально я такого сюжету ніде не здибав, і потім вдома сів, і слово за словом з’явилася книжка, яку буде видано буквально за тиждень.
Бі-Бі-Сі: Я, до речі, запитання про книжку підготували трохи на пізніше.. Але що це означає – це крок в новому напрямку? Музики стане менше, стане більше літератури?
А.Кузьменко: Не стане! Я ще раз кажу, що я не збирався писати книжки! Я і не вважаю, що я письменник. Я просто передаю якісь думки, якими хочеться поділитися. Мені комфортно себе почувати в новому амплуа, тому що писати книжку, виявляється, набагато цікавіше, ніж її читати, тому що ти управляєш долями людей, повертаєш розвиток подій туди, куди тобі цікаво, інтригуєш..
Запитання з Донецька: Хотілося б почути, як Андрій ставиться до класичної музики і які вподобання в нього в цьому напрямку.
Бі-Бі-Сі: Андрію, ми хвилин двадцять тому чули від Вас тільки про світовий рок, а про класичну музику – ні. Яка подобається?
А. Кузьменко: У мене сім’я: – моя мама і дві рідні тітки закінчили вищі музичні заклади, дві тітки закінчили Київську консерваторію, і ціле своє життя грали в Львівському оперному театрі. Мама викладала музику. Так що класична музика завжди була поблизу. І я страшенно був пересиченим класичною музикою. Тобто будучи малим, я втікав від неї, вона мені набридала, ужасно мене мучала. А з віком я зрозумів, звідки росте це дерево, звідки беруться коріння. З класичної музики виділив би таких людей, як Вівальді, Штраус, Шопен, Моцарт, Бетховен – то є ті, яких я слухаю з величезною радістю. На жаль, Олександра Скрябіна, я не дуже розумію.
Запитання з Івано-Франківська: звідки виникла така чудова пісня -“Старі фотографії” і ще б, хотілося почути, чому Ви так старанно приховуєте особисте життя від преси.
А. Кузьменко: Якщо мені це вдається, то я дуже тішуся з цього приводу. Тому що сім’я – то мусить бути твоя фортеця, щось таке, про що ніхто, крім тебе не знає. Тоді там зберігається той сокровенний комфорт, в якій приємно вертатися кожного вечора після шумного міста, після маси незнайомих людей. Я думаю, що кожна людина проти того, щоб вивісити на зовнішні стіни свого будинку всі свої сімейні фотографії, щоб вони випалювалися під сонцем, і, можливо, під недоброзичливими поглядами людей, які ходять по вулиці. А “Старі фотографії” – там навіть є анотація на альбомі – присвячується моїм друзям, які в добру чи злу хвилину завжди є біля мене. І не раз, і не сотні разів я в цьому пересвідчувався. Дякую їм велике. І схиляю голову.
Запитання з Ізмаїла: як Ви вважаєте, чому на українській естраді більш поширена російська попса, ніж українська.
|
Ті люди, які йдуть у велику політику, вони хочуть одного – влади і великих грошей. І абсолютно не думають про народ. |
А. Кузьменко: Я вже піднімав сьогодні це питання. Власне, вторинність українського ринку помітна, причому, неозброєним оком. Тобто українська культура напряму чомусь залежна від російської. По радіо грає російська музика, в театрах превалюють російські вистави. І так відбувається у всьому. Від цього страждає і українська література… Тут треба щось міняти, і тут ініціатива мусить відходити тільки від держави. Тобто росіяни мусять платити реальні гроші за присутність на нашому ринку. Так, я це є в Польщі, в інших країни колишнього соціалістичного табору. Вони дбають за цілісність свого ринку. Україна наразі – ні. Все залежить від верхнього апарату влади. Тільки їм прапор в руки.
Запитання від слухача: чому Скрябін дав назву кліпу “Люди як кораблі”.
А.Кузьменко: На мій погляд, асоціація дуже яскрава – людину порівняти з корабликом. Є кораблі різні – іржаві, нові, старі, молоді, величезні, маленькі. Буксири, які тягнуть великі баржи. Є прекрасні фешенебельні кораблі.. І так само люди. Абсолютно, градація подібна до кораблів. І філософська спрямованість пісні “Люди як кораблі” полягає в тому, щоб люди не ідеалізували той світ, який є навколо них, щоб були завжди обережні. Тому що в неочікуваний момент навколо тебе можуть виникнути вороги, і як щурики прогризти дно твого корабля.
Запитання зі Львова: чи Андрій не шкодує з приводу того, як він себе поводив під час минулорічної президентської кампанії?
А.Кузьменко: Мушу сказати, що я себе поводив достойно, як небагато людей в той момент. Принаймні, я не зіскакував зі своїх позицій і тримався одного, а не бігав по телевізійних каналах і не просив пробачення. Не було від чого просити пробачення, бо всі політики абсолютно однакові. Ті люди, які йдуть у велику політику, вони хочуть одного – влади і великих грошей. І абсолютно не думають про народ. Може, одна сота відсотка людей в парламенті дбає або хоче дбати за свою націю. Решта переслідує свої меркантильні інтереси. І абсолютно все одного, за який передвиборчий табір ти виступаєш в цій боротьбі, бо це люди які хочуть тільки влади і грошей. От і все.
Бі-БІ-Сі: Тобто Ви не плануєте за якійсь час спробувати балотуватися до Верховної Ради..
А.Кузьменко: Боже мене спаси. Чотири блоки мені пропонували за останні два місяці місце в парламенті. І я просто ненавиджу ситуацію, коли в супермаркеті продаються місця у Верховній Раді – від семи до десяти мільйонів. Мені пропонували – давай, ти проходиш в списках, а потім за деяких час продаєш своє місце за десять мільйонів. Нехай вони цими десятьма мільйонами поділяться краще з бідними дітьми, які мерзнуть в дитячих будинках. Мені вони не потрібні.
Бі-Бі-Сі: Багато слухачів запитують, яку партію чи блок Ви плануєте підтримувати на парламентських виборах.
А.Кузьменко: Ніякого абсолютно. Я всіх їх зневажаю, тому що всі політики скачуть, як блохи з табору в табір і різниця їхніх прапорів не несе різниці в ідеологію, яку вони несуть. Вони всі однакові.
Це перша частина програми 2-го грудня, яку вела Катерина Хінкулова.
04.12.2005 Джерело: http://www.bbc.com