Новорічно-різдвяні свята українці зустріли під співи російських зірок, які транслювали на більшості телеканалів. Сховатись від них було майже неможливо. В автобусі “Чернівці — Одеса” у моєму плеєрі розрядився акумулятор. Більше чотирьох годин довелося дивитися записи старих випусків “95-кварталу”. Після того, як всі випуски закінчилися, із динаміків залунали співи Світлани Лободи, Миколи Баскова та Філіпа Кіркорова.
Чому в Україні повне засилля російського теле та співочого продукту?
“Переважно все знімають в Україні, але під російського глядача”
– Кількість російськомовного та російського продукту стала зростати після суттєвого збільшення україномовного продукту за часів Ющенка, – розповідає головний редактор видання “Телекритика” Наталя ЛІГАЧОВА. – Можливо, нинішньої ситуації ми не мали би, якби тоді це не впроваджувалося так тотально. Ми отримали “мовний закон”, у телеканалів розв’язалися руки для витіснення україномовного продукту з ефіру. Так само, негативно впливає на ситуацію із засиллям російськомовного і, що мені здається гіршим, саме російського продукту, те що не вироблено конкурентного медіасередовища і медіаринку, де було би вигідно робити український продукт. Переважно все знімають в Україні, але під російського глядача. Це потрапляє спочатку в Росію, а вже потім до України. З іншого боку, загальна кризова ситуація та роздута кількість телеканалів диктує власникам необхідність орієнтуватися не на дороге виробництво власного продукту, а на закупівлю російського, що виходить дешевше. На Новий рік це було яскраво виражено. Канали вирішили не витрачатися на виробництво своїх програм. В цьому є небезпечні моменти. Перше, це формує відповідну ідентичність суспільства і масову свідомость. Друге, не створюється україноцентричність мислення. В тому числі і творчих людей, до яких належать сценаристи, режисери. А це вкрай важливо для становлення національної культури і нації, як такої. Третє, орієнтуючись насамперед на російського глядача, творці того чи іншого продукту, часто намагаються догодити ідеологічно та ціннісно російському глядачеві та владі. Тому ми часто бачимо продукт, який сповідує зовсім інші ціннісні орієнтири, ніж їх потребує український глядач. Він не обов’язково має бути україномовним. Він має бути українським ціннісно.
На законодавчому рівні потрібні протекціоністські заходи. Мають бути квоти, не такі жорсткі, звісно, як за часів Ющенка. Наприклад у Франції, держава надає досить потужну підтримку виробництву французького продукту. Заборон не треба. Потрібна підтримка. Поряд сильна імперія — Росія. У неї більше грошей. Важко створити продукт, який окупив би себе на місцевому ринку. Тут на допомогу має прийти держава: зменшити податки, підтримувати українські проекти, створювати корпорації з виробництва медіапродукту не тільки з Росією, а й із Європою.
“Можна робити свій якісний продукт”
– Можна зациклитися на тому, що українське нічим не підтримується, музикантам важко ведеться і так далі, але тоді точно нічого не вийде,- вважає учасник гурту “Kozak System” Володимир ШЕРСТЮК, – натомість, можна максимально намагатися робити якісний продукт, який сприйматиметься світом. Коли ми виходимо на сцену будь-якого міжнародного фестивалю, то потрібно, щоби іноземний слухач, який мало що чув про Україну подумав: “Це круті хлопці! Цікаво, звідки вони? З України.” Іншого виходу немає. Митець повинен робити музику від душі і не думати, що її потрібно перепродати, як машину. До музики не повинно бути, даруйте, “базарного” відношення. Якщо музика буде щирою і якісною, то її спийматиме і українець, і росіянин, і німець. Ми заробляємо за рахунок виступів та публічного використання наших пісень. Звісно, останнього хотілося би більше, але це питання політики радіостанцій та політики загалом. Ми знаходимося не в рівних умовах з іноземними виконавцями, зокрема, з російськими. Нам розказують нісенітниці про неякісний український продукт. Насправді ж, у цьому напрямку просто немає офіційної української політики. В Росії, наприклад, ви не почуєте по радіо українських пісень. Натомість в Україні чуємо переважно російські та англомовні. Складається враження, що комусь не хочеться, щоби українець пишався своєю музикою, мовою, землею та національністю.
“Для Росії – надважливо втримати українців під своїм впливом”
Журналіст Роланд Мікіані займається вивченням питань інформаційної безпеки. Він вважає, що Кремль веде активну інформаційну війну проти України. Україна фактично не опирається, тому домінування російського музики, кіно, газет є російською оккупацією.
– Російські розважальні формати увійшли до України у вигляді пропагандистських, спецтехнологічних і зомбувальних російських телесеріалів, – каже Роланд МІКІАНІ. – Вони були про ментів, бандитів, героїв НКВС і тому подібне. Більшість людей сприймають це інфантильно, як розвагу, кіно. Насправді ж, це дуже потужна зброя. Для Росії є надважливим втримати українців у сфері свого психологічного впливу. Якщо вони утримають більшість жителів України ментально, постійно вбиватимуть відчуття приналежності до “русского міра” – вони зможуть крутити Україною, як захочуть в політичнму та економічному планах. Уявімо медіапростір України без “русского міра”, як тоді голосуватимуть люди? Електоральне ядро серйозно зміниться. Партія регіонів набере набагато менше, а Компартія зникне взагалі. Всі прибічники “русского міра” – це, фактично, армія Путіна. Вони для нього дуже важливі. Завдяки ним він маніпулюватиме Януковичем.
Михайло Салітра, 17.01.2013 Джерело: http://molbuk.ua
Фото: telekritika.ua