Фронтмен Mad Heads: Це нормально – не пускати нікого з Росії з культурними виступами, окрім тих, хто чітко підтримує Україну публічно

09.10.2016

Лідер групи Mad Heads Вадим Красноокий у програмі “За Чай.com” на “5 каналі” розповів про те, що: деякі впливові люди ходять на концерти інкогніто; поки не закінчиться війна, в Україну російське може заїжджати тільки трофейне; російські артисти в Україну приїжджають набагато менше, ніж три роки тому; зміни в головах мільйонів людей не відбуваються за рік

Доброї ночі. Будемо чаювати сьогодні по-інакшому. Вчора було по-прокурорськи, сьогодні вирішили по-рокабільному і взагалі по-рокерськи. І до студії я запросив свого давнього друга, тому не буду говорити неправду вам, не буду говорити, що це ми на ви зараз будемо говорити, будемо говорити на ти з Вадимом Краснооким – незмінним лідером Mad Heads. Почаюємо? Чай якщо подобається, то це дуже важливо – можемо собі пити. Зразу хотів розпитати таку штуку – ми тут дуже часто маємо політиків вчорашніх, сьогоднішніх, але якщо б я політикам задав питання – ану наспівайте мені п’ять пісень українського рокабілю, то це ж би був шок, ти уявляєш – двійка в щоденник і батьків до школи. А тепер зворотній варіант – а скільки актуальних політиків на ваших концертах ти бачив?

– Ну бували прецеденти, і не раз.

– Хто?

– Та різні.

– Ну хто? Можеш згадати?

– Андрій Шевченко, до речі, ми недавно бачилися з ним в Канаді, він є тепер послом. То ми з ним якраз товаришуємо, тому що він ходив на наші концерти.

– Окей, одного знайшли, добре. Тепер у дипломатії. А я маю на увазі тих всяких політиків, які зараз у цей час по інших каналах розказують про всякі тарифи, зради і всякі такі інші речі.

– Слухай, а Тігіпко приходив у Docker`s ABC клуб.

– Ага.

– Причому він мені це розказав, коли ми зустрілися на якійсь телепрограмі, він тоді йшов у президенти, а я повинен був бути експертом від народу, задавати йому там всякі колючі питання. А він мені у гримерці сказав: “А я був на вашому концерті в Docker`s, от там за тим столом сидів”.

– Може, він просто сидів за столом, а тут ви почали? Більше не згадаєш?

– Чому? Згадаю більше.

– Ну ще пару прізвищ таких.

– Люди ходять навіть інкогніто у такі от клуби, паби. Вони ходять не для того, щоб їх впізнавали, ніби вони з телешоу, і плюс є люди з телевізора, а є просто достатньо впливові люди, але такі, яких публіка не знає. Знову ж таки історія з життя – один чоловік добре випив і не дуже чемно поводився, йому зробили зауваження, він його прийняв від музикантів, а потім вийшов на вулицю і каже – ви дуже класно виступали, якщо у вас будуть питання, проблеми – звертайтеся. А я питаю…

– Куди?

– Які питання, по якій сфері? Він каже, та практично по будь-якій – Секретаріат Президента, не буду уточнювати котрого з них.

– Не сьогоднішнього?

– Ні.

НІМЦІ РОЗГРІБАЛИ ТЕ ЛАЙНО, В ЯКЕ ЇХ ВТЯГНУЛА ВЕРХІВКА. Я ДУМАЮ, ЩО РОСІЯН ЧЕКАЄ ТЕ САМЕ В ТЕПЕРІШНІЙ СИТУАЦІЇ, ТОМУ ЩО БІЛЬШІСТЬ ІЗ НИХ ПОВІРИЛА В ТЕ, В ЩО ЗРУЧНО БУЛО ВІРИТИ НА СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ

– Ну добре, то історія України. Чому я так тебе про політиків запитав, бо я зараз щось середнє як політичного суддю з тебе зроблю на пару хвилин. Я знаю, що музиканти не мають часу за актуальною політикою стежити, одні більше, другі менше, але це така річ, що ти зрозумієш, що вона стосується і тебе і твоїх хлопців. Вчора в парламенті був гармидер і провалили один законопроект. Це законопроект, який пропонував дозволити гастролі тільки тих російських артистів, які письмово, перед початком гастролей, засуджували агресію і агресора.

– Я про таке навіть краєм вуха чув, але не знаю, що там відбулося.

– О, зараз ти будеш чимось середнім між царем Соломоном, який між двома мамами мав визначити, чия дитина, і скажімо, генеральним прокурором, який в мене тут вчора був.

– До речі теперішній генеральний прокурор теж бував на наших концертах.

– Юрій Луценко, задавно теж знаю, що він на багато концертів ходить. Перше – послухаємо, як за цей закон виступали депутати. Зокрема з Радикальної партії зараз буде Корчинська Оксана і позафракційний “свободівець” Андрій Іллєнко, давай послухаємо їх.

Андрій Іллєнко: “З трибун було сказано – як же ж так до нас приїдуть притомні російські артисти і їм треба буде публічно сказати, що вони проти анексії українських територій, проти російської агресії? Знаєте, якщо вони не можуть цього зробити, то їм немає чого робити тут в Україні. Чого вони мають сюди їздити? Хай сидять в себе в Росії”.

Оксана Корчинська: “Зараз по залу ми збираємо підписи про заборону в’зїду російських акторів, котрі показують свої спектаклі в Криму, після цього їдуть в Одесу, Краматорськ. Невипадково вибираючи ці міста, для того щоб зібрати там людей, для котрих ще все ж таки проукраїнська позиція не визначена”.

– Це такі гарячі дискусії були, це ті, хто казали, що треба підтримати це голосування. А тепер два аргументи від Червакової, це фракція БПП провладна, і віце-спікера парламенту Ірини Геращенко. Давай послухаємо.

Ольга Червакова: “Чи хочемо ми, щоб співаки російські, які притомні, які підтримують Україну, опинилися в російській в’язниці, за що, скажіть, будь ласка, ми бажаємо їм зла?”

Ірина Геращенко: “Цей законопроект порушує права людини, глядача українського і ми не можемо, як правова держава, приймати законопроекти, уподібнюючись Росії, яка забороняє все на світі“.

– Слово генерального прокурора Вадима Красноока.

– Так ти хочеш, щоб я сказав, яка точка зору мені ближча?

– Ні. Хто правий, а хто не правий. Чи добре, що вони провалили, не прийняли цей закон чи погано?

– Тут звісно багато нюансів, за які треба було подумати можливо більш розсудливо, але якщо швидко відповідати…

– Та не поспішай, п’ємо чай.

– Ми з Росією практично у стані війни, і в таких умовах, я вважаю, що взагалі будь-які продукти російського виробництва, ми не повинні… Тільки трофейне може сюди заїжджати до того часу, поки не закінчиться війна, поки не буде перемир’я, реальне, потім буде мир, і після того можна буде налагоджувати стосунки – економічні…

– Генеральний прокурор пропустив трибунал ще, а потім контрибуція.

– Трибунал буде стосуватися тих, хто конкретно відповідає, не всіх же росіян. Тобто колись ми до цього прийдемо, іншого шляху немає. Звісно питання, коли, скільки на це піде років.

– А чого ти кажеш “не всіх росіян”? Як був Нюрнберзький трибунал переможців, який у принципі не засуджував тих, хто починав війну, бо починали, знаєш – Гітлер і його союзник Сталін, тобто нацисти і “совєти” починали разом – але горе переможеному. Але ж несли відповідальність фактично всі німці, бо потім почалися ось ці план Маршала і денацифікація.

– Вони ж не на трибуналі несли відповідальність.

– Ні. У процесі.

– Вони просто в процесі розгрібали те лайно, в яке їх втягнула верхівка. Я думаю, що росіян чекає те саме в теперішній ситуації, тому що більшість із них повірила в те, в що зручно було вірити на сьогоднішній день.

– Так а на твою думку, чому депутати провалили цей закон?

– Це вже складніше питання. Треба дивитися, хто як голосував. Я вважаю, що це цілком нормальна тема взагалі – не пускати нікого з Росії з культурними виступами, окрім тих, хто чітко підтримує Україну публічно.

– Але це на пальцях вийде.

– Значить так і буде.

– Ну вийде там Макаревич, Гребенщиков, та і деякі актори.

– Але так само не мати ніяких економічних стосунків з Росією на цей період.

– Маєш на увазі, що якщо одна рука вводить санкції, то друга не повинна торгувати, так?

– Якщо принципово дивитися на питання, то так. Це моя думка як артиста. Я не економіст, я не можу прорахувати, скільки ми втратимо на цьому, скільки ми виграємо.

ЗАРАЗ ПО ФАКТУ РОСІЙСЬКИХ АРТИСТІВ В УКРАЇНУ СТАЛО ПРИЇЗДИТИ НАБАГАТО МЕНШЕ, НІЖ ЦЕ БУЛО ТРИ РОКИ ТОМУ

– Але прокурором міг би бути.

– Я думаю в даній ситуації емоційно. Але разом із тим зараз по факту російських артистів в Україну стало приїздити набагато менше, ніж це було три роки тому.

– Колись афіша Києва і афіша Москви була однакова.

– Так. У нас тут був російський шоу-бізнес, українського не було. Зараз, через те що росіяни не їздять, бо на більшості з них люди не ходять – не продаються квитки, або організатори концертів бояться привозити через те, що радикально налаштована частина суспільства прийде і буде ці концерти дискредитувати. Це стимулює розвиток українського шоу-бізнесу.

– Спасибі Кремлю називається, так? Мій колега Віталій Портніков пояснив, чому це все взагалі виникло, чому взагалі не було там 400 голосів “за”, і твоя логіка була б втілена в закон. Він написав багато на своїй сторінці, але дуже важливий момент це: “у нас вся ця істерика – свідоцтво того, що величезна частина громадян, яка до того ж вважається патріотичною, все ще живе – і хоче жити – в радянській цивілізації. І не українська, не європейська культура для неї своя, а московська.”

– Так і є, так і є. Саме тому треба просто вимкнути рубильник.

– А два з половиною роки ніхто той рубильник не дьоргає. Я не маю на увазі акції на вулицях.

– Ні, процес іде, йде тяжко і немає такої згоди в суспільстві через те, що люди звикли до тієї культури, до якої вони звикли. Це треба в голові змінити у мільйонів людей. Це процес, який не відбувається за рік. Він зараз відбувається, але він займе більший час. Звісно держава, якби тут була чітка державна позиція, держава насправді робить це тільки з великим запізненням, як і все у нас поки що робиться. Робляться якісь корисні речі, але їх треба було робити ще колись давно.

– Але дивися, як цікаво. Я дивлюся, як будуть виглядати найближчі жорсткі події в Києві. До Києва приїде формально уродженка України, нині мешканка Маямі, але з російським паспортом, що в принципі модно – Наташа Корольова. А ще крім цього, і власне Сергій Іванов пише – 13 червня 2014-го в анексованому Севастополі витупає Крістіна Арбакайте, 9 грудня 2016-го у Кремлі для товаріща Путіна, а в Палаці “Україна”, де Роман Недзельський, вона буде 6 березня 2017-го.

– Ну це дуже стрьомний концерт насправді. Бо декілька концертів уже було зірвано. Це при тому, що сама Орбакайте може бути повністю аполітичною.

– Та не є вона повністю аполітична, якщо приймає рішення їхати в анексований Крим, який під санкціями, і про це добре всім відомо, правильно?

– Я маю на увазі, що вона могла не робити ніяких публічних заяв, ні на підтримку нікого, могла дистанціюватися від цього. Але сам той факт, що вона виступала в Криму, це той показник, який призводить до того, що на концерт приходять декілька сотень людей з битками. Ми ж уже це бачили.

У НАС ПАРЛАМЕНТ НЕ ВІДОБРАЖУЄ НА СЬОГОДНІ НАВІТЬ СТАН СУСПІЛЬСТВА. ПАРЛАМЕНТ ВІДСТАЄ ВІД ТОГО, ЩО Є В ГОЛОВАХ В УКРАЇНЦІВ.

– А давай зараз подивимося на Наташу Корольову, там взагалі все красиво, тобто єдине, що її зв’язує з Україною – це її місце народження. Ну от там відомий білогвардієць ватний Розенбаум, а ось вона зі своїм любімим мужчиною. Але ж є ще цікавіша штука – вона ж не приховує, що вона є в політичному процесі. Бачиш, партія воров и жуликов”, як навіть самі росіяни називають її, “Единая Россия” – партія Путіна і Медвєдєва. Тобто ось ця людина зараз приїде на концерти. І уяви собі, що у нас в парламенті депутати ходять один до одного, збирають підписи, щоб цього концерту не було. Ідіотизм чи ні?

– Ідіотизм.

– А як ми дожили до такого ідіотизму?

– Тут багато різних причин. Ми ж знаємо, що частина парламенту – це люди, які десь там мають погляди фактично проросійські або інтереси проросійські. Хтось із Росією торгує, хтось комусь там щось винен, хтось комусь якийсь родич. І вони там у принципі кожен свій якийсь інтереси переслідує насамперед. У нас парламент не відображує на сьогодні навіть стан суспільства. Парламент відстає від того, що є в головах в українців.

– А що, не українці його вибрали?

– Вибрали, але пройшов час, українці вже зробили якісь свої висновки, а парламент лишився ще той.

– Вони мають можливість раз на п’ять років або позачергово висунути…

– А для України п’ять років це дуже багато, яка висока динаміка під час війни.

– Під час війни так, висока – день за п’ять може бути. І це ціною крові. Але я маю на увазі ось що, от приїде Наташа К… Наташа, як її там, Корольова.

– З Тарзаном хоч?

– Що робити? З Тарзаном, здається, так, і ще інші там всі речі. Що робити власне? Точно будуть люди, які захочуть прямої дії, правильно? А потім скажуть, що формально вони порушують правопорядок, їх почнуть… Що робити?

– Мені взагалі дивно, бо насправді про це повинні думати люди, які закони приймають.

– Так от провалили закон.

– Вони провокують на ситуацію, коли буде радикалізм зростати. Вони провокують на насильницькі дії тих, хто не приймає цих концертів категорично.

– Але ж ми точно знаємо, що є Палац “Україна” і хто б там не сидів директором, зараз сидить Недзельський, наскільки я знаю, чоловік народної артистки України Оксани Білозір. Ну він же має право казати – так беремо це в афішу?

– Мені, чесно кажучи…

– Ну як там по концертній діяльності?

– Ти правильно все кажеш. Мені дивно, що ці концерти є. Я розвожу руками просто.

– Але ми точно знаємо з тобою, ти такий киянин з київською освітою, ти точно знаєш, що якщо цей концерт буде, то найдорожчі машини, що називається “дорогое жлобье” Києва, там будуть стояти в три ряди, перекриваючи рух тролейбусів, правильно?

– Можливо так, можливо ні. Зараз люди менше, мені здається, хочуть ходити на такі концерти. Хоча є категорія, які підуть, тому що вони звикли до такого, вони на інші концерти не ходять, тому що це їхня культура, це їхній менталітет.

– Хочу нагадати, як це закінчується. Пам’ятаєш, є така категорія наших? Наших, не наших. “Золотий голос України”, так її називали і казали так – Красноокий посунься, ви не формат, а ось Таїсія Повалій – це “Золотий голос”. Знаємо чим це закінчилося. Ані Лорак – знаємо чим це закінчилося. Спроба її привести в клуб, не на майданчик, у клуб в Одесі, нагадати ті пару кадрів?

– Я пам’ятаю.

– Пам’ятаєш, так?

– Але можеш нагадати.

– І при таких речах відповідно страждають всі – і ті, хто в клубі були, і вата, і не вата, і правоохоронці, і ті, хто не хочуть цього. Законом власне вирішити можна це, як ти вважаєш?

– І можна, і потрібно. Тобто це одна з причин, чому повинен бути цей закон.

 

ЦЕ ЛЮДИ, ЯКІ ЗРОБИЛИ ВИБІР НА КОРИСТЬ БІЛЬШИХ ГРОШЕЙ, ЯКІ ДЛЯ НИХ Є В РОСІЇ. ВОНИ ПРОДАЛИ СВОЮ КРАЇНУ ВСЬОГО-НА-ВСЬОГО

– Давай подивимося так – Вадим Красноокий, Київ, київська освіта. Ти зварювальник?

– Зварювальний факультет КПІ.

– Ну зварив хоч щось, чи зразу почав варити рокабілі?

– Була практика, так, бив за дугу з одногрупниками.

– А потім зразу Mad Heads?

– Паралельно. Mad Heads з першого дня інституту.

– Тобто протягом перших альбомів ти ще варив щось, зварював?

– Фактично так.

– А потім раптом з’явилося дуже багато речей, за які боялися братися інші рокери, тобто виводити в кліпи і пісні на сцену народні пісні та ще й з таким, як то кажуть, карпатським колоритом.

– В нас різні є.

– Різні, але є такий кусочок…

– Ти пригадуєш “Смереку”, мабуть?

– Так. Я її пригадую, бо вона була такою візиткою певною для масового… Карпати любиш, це однозначно, і хлопці всі люблять.

– До речі, з цього часу це вже була ніяка не рокабілі, це вже ска.

– Так, Карпати-ска. Але один момент, ми тут зараз говорили про всяких Лорак і інших. Ти, наприклад, для себе їх називаєш як хто? Це колаборант, зрадник – от хто вони? Термін.

– Я думаю, що це люди, які зробили вибір на користь більших грошей, які для них є в Росії.

– І що? А ще більші гроші наприклад є в Китаї або у Штатах.

– Ну вони продали свою країну всього-на-всього.

– А той хто продав свою країну, то як його називати?

– А як його називати?

КОЛИ УКРАЇНА ОГОЛОСИЛА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ЦЕ Ж ТІЛЬКИ ДЕКЛАРАТИВНО, А ПО ФАКТУ І ЕКОНОМІЧНО, І КУЛЬТУРНО МИ ЛИШАЛИСЯ ЗАЛЕЖНІ ВІД МОСКВИ

– Такі слова не можна говорити по телевізору. Добре, тоді один із моментів, які хочеться зрозуміти в іншому. Ти киянин і твої хлопці закохані в Карпати зокрема. Я в Карпатах такі штуки переживав зі свого досвіду…

– Тільки приїхали, до речі. Застали перший сніг.

– А я такі штуки переживав коли, їдеш, їдеш, їдеш по Карпатах, заходиш в колибу, знаєш Гуцулія така і гуцульські музики непогані лабухи там.

– Я чув, чув, коли класичний склад, коли цимбали, скрипка…

– І от так сідаєш, і ось місцеві, які знають тих музикантів, підходять до них замовляють і пішло – “Господа, офицеры…” у виконанні гуцульських музик. І це не поодинокий варіант. Знаєш, буває ще й “Владимирский централ”.

– Не знаю, не потрапляв на таке.

– А я кажу, я потрапляв. А ось це як пояснити? Як це взагалі пояснити?

– Якщо клієнт платить, музики грають…

– Ні-ні-ні, чекай.

– Це зараз, у наші дні, тепер?

– Так, так. А як пояснити те, що у всіх маршрутках і таксі Франківська чи Львова, на яких там кажуть западенці, бандеровці і т.д., а там російський шансон без матів, але йде?

– Ти хочеш, щоб я пояснив глобально ситуацію?

– Для себе ти можеш пояснити?

– Я за останні роки це вже зрозумів до кінця, бо до того я бачив, як у нас все побудовано в культурі українській, але не міг кінці з кінцями звести, чому це так відбувається. Я за ці роки до кінця розумів, тобто… Ми вийшли з імперії, офіційно, колишня колонія Росії Україна по факту…

– Гуцули не були в Російській імперії.

– Ну якийсь час були.

– Не були. Вони побачили руських тільки тоді, коли вони драпали…

– Російська радянська пропаганда була дуже ефективна і є по сьогоднішній день. Це те, що вони вміють. Вони вкладали в це і кошти, і людей підтягували, які могли це якісно робити. На цьому стояв Союз довгий час, дуже міцно стояв. І коли Україна оголосила незалежність, це ж тільки декларативно, а по факту і економічно, і культурно ми лишалися залежні від Москви. І ось це відокремлення, воно відбувалося дуже-дуже повільно протягом цих 25 років у той час, коли люди в Москві розуміли, що Україну не треба відпускати і задіювали всі механізми для того, щоб тут була та культура. Тому не можна звинувачувати ні тих музикантів, ні тих, навіть, хто замовляє, якщо це місцеві.

– Одні хочуть це їсти, інші вміють це грати.

– Бо це прості люди, яким вклали це за допомогою ЗМІ, і дуже професійно. Бо все телебачення, все радіо українське, багато-багато, майже все було калькою з Кремля весь цей час.

10 РОКІВ ТОМУ ЛЮДИ НЕ СПРИЙМАЛИ РОСІЮ ЯК ВОРОГА, ВОНИ НЕ БАЧИЛИ ЦІЄЇ МОЖЛИВОСТІ, ЩО МОЖЕ ОСЬ ТАК СТАТИСЯ

– Давай на хвилинку будемо не вдвох, а втрьох у цій студії – я, ти, і Кузьма. Давай?

– Давай.

Кузьма: “Я приїжджаю до Львова, а там з 12 радіостанцій 9, курвамать, крутять той ідіотський руській музон. Ви що, здуріли люди, ви хворі, чи що вам є? Якщо якийсь чувак приїжджає на машині на якісь дачі весь в жовто-синіх стрічках, а з машини грає російська музика, я приходжу і кажу – чувак, що ти робиш? – А що, а я те люблю. Так нічого не буде. Люди, ми мусимо те давати. Чуєш по радіо – зателефонуй скажи, ви що офігіли, ви що хворі? Вони забивають наших дітей, а ви нас трусите ще зсередини? Та ніколи в житті, ніколи в житті.”

– Вони забивають наших дітей, а ми… Там Кузьма багато ще говорив після тих коломийок. А спрацює чи ні? Спрацює рано чи пізно те, що ви граєте, те що ви говорите. Ти ж такі ж речі щойно сказав. От я сьогодні тебе слухав і чую, що те саме і Кузьма казав.

– Це процес, який йде роками. Зараз набагато більше людей, які це розуміють. 10 років тому я як мінімум це відчував інтуїтивно, ще не міг до кінця пояснити, але я також розумів, що якщо я скажу, то мене не зрозуміють люди, якщо я буду конкретно казати, що треба відмовлятися від російського. Бо на той момент люди не сприймали Росію як ворога, вони не бачили цієї можливості, що може ось так статися.

– А історію у школі вчили?

– Ну історія – це ж щось таке далеке, не всі вчили…

– А історію своє родини?

– Коли це вже стосується тебе особисто, ти вже на своїй шкурі це відчуваєш і зовсім інше сприйняття.

– Ми з тобою коли перед студією говорили, ти сказав, що твої батьки – мама з Слобожанщини, тато з Наддніпрянщини.

– Народилася мама на Харківщині…

– Ну так, Слобожанщина і Наддніпрянщина. А їхні батьки, тобто твої діди й бабусі можуть точно розказати не по підручниках історію, не по телевізору, а що робилося наприклад в 1932-33-му.

– Звісно, я про голод чув від них, навіть на півдні України. Як їли лободу і ракушки з річки.

ОСТАНКІНСЬКА ТЕЛЕВЕЖА – ЦЕ ТАКА ПУШКА, ЯКА НЕ ЗРІВНЯЄТЬСЯ НІ З ЯКИМИ ІНШИМИ

– Я маю на увазі, що мав би спрацьовувати ось цей якийсь момент.

– Воно все одне до одного, просто дуже потужний вплив цієї пропаганди. Ми ж бачимо по росіянах, ну вони ж теж люди, і здавалося, багато в них і не дурних є, але що у них там в головах робиться? І який відсоток здатен адекватно аналізувати ту інформацію. Тому що це дуже потужна зброя. Ось ця Останкінська телевежа – це така пушка, яка не зрівняється ні з якими іншими.

– Пару днів тому я був дуже приємно здивований, що музиканти, з якими ми з самого дитинства – вони починали з пісні, яку наш басист подарував їм – маю на увазі групу “Океан Ельзи”, Краматорськ. Ти бачив, що було в Краматорську?

– Не бачив.

– Ось кадри з концерту. “Океан Ельзи” зіграли в Краматорську, фактично прифронтова зона – 50 тисяч. 50 тисяч на цьому концерті. Це фактично, не знаю, весь Дикий степ і вся Донбасщина з’їхалася.

– “Океани” – це в нас взагалі феномен. Вони і до всіх цих подій на сході збирали, так само як на заході.

– Хочу прочитати статтю, яка з’явилася сьогодні на сайті “Хвилі”: Нація не виникає від ходіння на стадіони заради улюбленої групи. Українці постійно живуть очікуванням дива, що все одномоментно, все одним махом стане добре, а для цього потрібно буде зробити один простий рух підписати меморандум з США, укласти угоду з ЄС, сходити на концерт “ОЕ”. І тоді все чудесним чином розквітне, поки в нічній темряві десятки, сотні тисяч людей пиляють ліс, копають бурштин, крадуть карасів у орендарів, пиляють сільські та державні бюджети, і всі ці люди часто надягають вишиванки, а багато хто щиро фанатіють від “Океану Ельзи”. Бачиш варіант, і що скажеш на цю думку?

– Немає що сказати, бо це правда. Це правда, але є на користь України динаміка в головах людей. Тобто тут змінюється і та вишиванка сама по собі нічого не означає, але ж раніше її навіть соромилися надягати?

– Бо раніше десь працювало на підсвідомому – “ты же из города, ты должен нормально выглядеть”. Ти ж не селюк, ти не рагуль, ти не жлоб.

– А звідки це взялося? Це ж створювалося пропагандою, це ж продумано, це людям нав’язувалося.

ЄВРОПЕЙЦІ ТАК ЩИРО ДИВУВАЛИСЯ – ЯК МОЖНА НЕ РОЗМОВЛЯТИ СВОЄЮ МОВОЮ?

– А ти це коли зрозумів?

– Що у великих містах говорять російською …

– А ти це коли зрозумів?

– А українська – це з села.

– Вадим, коли це ти зрозумів? У Вікіпедії про тебе знаєш як написано? Народився в російськомовній сім’ї, сам вивчив українську мову і перейшов на українську, так?

– Це правда. В процесі і зрозумів.

У процесі чого, від чого ти зрозумів?

– Розумієш, коли Україна стала незалежною, я ще був дуже далекий від цього всього, я велику частину історії не знав, я знав історію з радянського курсу про історію і багато фактів спливали поступово. Це одне. Друге, це те, що я спостерігав за життям сам. І одна справа, коли ти живеш в Києві і всі довкола розмовляють російською, це нормально. Я до української ставився о’кей, я вивчав її у школі, в селі з бабусею розмовляв українською. Тобто я розумів, якщо я українець – то це щось таке моє. Але я не користувався нею повсякчас, тому що не було з ким, не було потреби, і як правило люди не задумуються про це, це просто є і все. А от коли ти починаєш подорожувати, бувати в різних країнах, бачиш, як там люди ставляться до своїх мов. Коли тебе запитують “ти звідки”, і ти кажеш “з України”, вони питають “з Росії?” – бо перші ж роки Україну ніхто не знав.”– Ні, з України. – А це де? – Це от було частиною Союзу, але це інший народ і інша держава тепер. – А у вас є мова своя?– Є. – А ви нею розмовляєте? – Ні”. Європейці коли питали, вони так щиро дивувалися – як можна не розмовляти своєю мовою?

ЛЮДИ ВСЕ БЛИЖЧЕ ДО ТОГО, ЩОБ РОЗУМІТИ, ЩО ТРЕБА ДИВИТИСЯ НЕ НА ТЕ, ЩО ЛЮДИ КАЖУТЬ З ТЕЛЕЕКРАНІВ, ЯКІ ВОНИ ХОРОШІ

– Вадиме, ми подивилися на “Океан Ельзи”, на Славка, ти знаєш, що Вакарчук раптом потрапив у рейтинги? Цитую (взято з УП): “Тож станом на вересень результати згідно внутрішньої президентської соціології такі: Петро Порошенко – 9,8% серед усіх опитаних, далі з мінімальним відставанням в рамках статистичної погрішності – Юлія Тимошенко з 9,3%, наступний Юрій Бойко – 6,1%. Четверте місце в рейтингу посіла несподівана людина – лідер гурту “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук з рейтингом в 5,6%.” От скажи мені, ти можеш уявити…

– А я здивований, до речі, що лише четверте місце.

– Чекай, чекай, це ж не вибори, це просто зараз соціологія. Але ти можеш уявити собі Україну…

– Мені здається, що на реальних виборах він може легко зайняти і перше.

– Ти можеш повірити, що Україна може проголосувати наприклад за Вакарчука Славка?

– Я думаю, що люди все ближче до того, щоб розуміти, що треба дивитися не на те, що люди кажуть з телеекранів, які вони хороші…

– А те, що вони співають?

– Ні – просто, що люди роблять, наскільки вони відповідають за свої слова.

ЯКЩО МУЗИКАНТ ТІЛЬКИ ПОКЛАВ ГІТАРУ АБО ТІЛЬКИ ВСТАВ З-ЗА РОЯЛЮ І ОДРАЗУ ПІШОВ У ПРЕЗИДЕНТИ, НЕ ЗНАЮЧИ НІЧОГО ПРО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ, ТО НІЧОГО ХОРОШОГО З ТОГО НЕ БУДЕ

– Слухай, Славко тільки співає, тому що коли він пішов у владу, став депутатом, він сказав, що це не його і склав мандат. У нас таких на пальцях перерахувати можна.

– В нього, на відміну від будь-якого українського політика, незаплямована репутація. Бо він зайшов, він не зміг там впливати і пішов. Він вмів покласти цей мандат. Багато таких прикладів інших?

– Давай покажу тобі іншого кандидата. Його теж називали. До латвійського моменту. Знаєш його?

– Так.

– На кожному кроці у нас тут в Києві продає золото на білбордах. Якби не було Латвії, то в принципі, про нього так говорили. Можеш собі уявити таку ситуацію в Україні – другий тур, Славко Вакарчук і Зеленський?

– Я думаю Зеленський у Латвії так промахнувся, що тепер…

– Що тепер усе вже, зашквар?

– Хоча…

– А Вакарчук і Надя Савченко?

– Популярність має велике значення.

– Популярність можна конвертувати у владу чи ні?

– Давай подивимося на Кличка. Він популярний спортсмен і конвертував у політику.

– Популярний спортсмен, а я говорю про популярність музиканта.

– Може, а чого ж? У нас були музиканти у Верховній Раді.

– У Верховній Раді були, а в президентах не були.

– Насправді, знаєш, тут така справа, людина може займатися різними речами в житті і достатньо успішно в різних речах реалізовуватися. Питання в тому, що якщо музикант тільки поклав гітару або тільки встав з-за роялю і одразу пішов у президенти, не знаючи нічого про управління державою, то нічого хорошого з того не буде. Йому треба попрацювати в цьому напрямку і освіту отримати якусь і якийсь досвід перед тим.

– Надя Савченко зашкварилася, бо вона повторює повністю все, що говорить Медведчук і Путін. Зеленський після Латвії теж, ти кажеш, серйозний удар. Залишається Вакарчук, ми знайшли варіант, хто з ним у спарингу може бути, як ти кажеш, словами. Може бути ось такий результат. Ми його в принципі навіть бачили, ось. Ну це момент вже прийняття присяги (дивляться фото, на якому Красноокий в ролі Президента України), Євангелія, булава. От Президент, цьому Президенту треба видати перші три укази.

– Я поки що цього не уявляю зовсім.

– Мало що не уявляєш, вже все завізуалізовано навіть. Перші три укази Президента Вадима Красноокого.

– Якщо я надумаю взагалі в Президенти, я буду про це завчасно думати.

– Що ти тут торгуєшся, ніби я якийсь політтехнолог – штаб очолюєш чи ні? Ти мені назви свої перші три укази.

– Ти мене штовхаєш зараз на якісь популістські заяви – зробити все хороше для всіх. Таких політиків у нас багато. Я не готовий відповідати на це питання, якщо ти питаєш серйозно.

– Серйозно питаю. Хоча б один серйозний указ.

– Ні, мої укази будуть готуватися декілька…

– Слухай, ти перестав їсти м’ясо вже кілька років, ти міг видати указ – всі вегетаріанці. Нормально?

– Ні, ні в якому разі.

– А це до речі у вас що якась пошесть чи що? Сашко Положинський з “Тартака” вегетаріанець, тепер ти. Рокери-вегетаріанці.

– Я вже 8 років. А ти знаєш Гетфілд вегетаріанець.

– З “Металіки”?

– Причому після мене вже. Перейшов на овочі і про це читає лекції.

– Приїхав до Києва, зіграли тоді в Києві і все – заразився. Розумієш, ми сидимо в такий знаковий день з тобою, ми вже про тих “північних сурових азіатів” згадували, які на нас напали і вбивають наших кльових хлопців, вони їм навіть пісні присвятили в тому числі. Так от там, як кажуть тепер правильно за граматикою, на Росії, сьогодні там “обиделись”. Хочеш подивимося “РИА Новости”? Є там у них такий вусатий хлопець, який зажди на корупційних годинниках палиться, називається він Пєсков, це прес-секретар. Знаєш, що сьогодні на Росії день варення ВВХ-ВВП, Путіна. І він каже, ніхто з Києва не зателефонував, жодного дзвінка.

Цитата: “Насколько я знаю, нет, никто”, – сказал Песков, отвечая на вопрос, звонил ли кто-либо из Киева с поздравлениями в адрес российского президента.

– “Обиделись”, бачиш.

– Так а хто, Путін чи Пєсков?

– Пєсков, відповідно і цей напевно. Ми мусимо зараз закрити цю дірку і відвоювати владну київську честь.

– Привітати?

– Так, ми будемо зараз вітати. Давай так, нам треба привітати…

– Для цього ти мене і покликав?

– Вибери, яку собаку ти хочеш привітати, і я хочу твоє привітання почути.

– Я колись виконував музичне привітання, ще кілька років тому.

– Путіну?

– Так, футбольне, фанатське.

– А це не твоя пісня.

– Ми зробили адаптацію рокову, при цьому це була імпровізація. Просто був концерт на байкерському фестивалі і всі довкола ходили і це повторювали, повторювали.

– Тобто, зараз будеш ла-ла-ла співати?

– Ні, ну я не буду співати, всі знають, можна просто переглянути в Інтернеті.

– Ти ж знаєш ось це наша собака, її на Хрещатику знайшли, от щоб ти їй побажав?

– Ні, ну собаці що побажати, вона ж не винна, що вона на Путіна схожа?

– А хто на кого схожий – собака на Путіна чи…

– Тут яка різниця?

– Велика різниця. Це філософська різниця, бо я хочу почути… Ну добре, беремо іншу собаку, що ти їй побажаєш після двох з половиною років війни?

– Може, розуму якогось, не знаю.

– На старості?

– Нереально?

– Та я не знаю, там ботокс все займає.

– А раптом? На совість я не розраховую, ну хоча б розум якийсь, розумієш, більш раціональний.

– Ми пили чайок з Вадимом Краснооким. Mad Heads всьому вітання, дякую за розмову. Розуму він побажав ВВХ, совісті там вже немає, може якось на пенсії, за гратами можна читати, кажуть, у Гаазі. А я дякую за розмову. Це був вечір за Чай.com.

– Дякую тобі, і чай смачний.

Роман Чайка, “За Чай.com”, “5 канал”

Джерело: www.5.ua