Від засилля російської попси до анексії Криму і війни на Сході України

Джерело фото: http://www.rusradio.ua

(1)

Олесь Доній: Антоне, ти їздив на Схід, як багато нашах друзів літераторів от там у зону, де вже прийшли російські окупанти. У тебе намає такого відчуття, що вони прийшли саме на ті землі, де поступово відрізалися: українська культура, в тому числі через оце відрізання радіо?

Співак, шоумен Антін Мухарський: Безумовно, це все захоплення територій спершу відбувається інформаційно і культурно. Як інколи любить казати мій друг Орест Лютий: “Спершу приходить, здавалося б, безневинний Філіп Кіркоров – “Зайка моя”, потім пєвіца Валєрія – “Часікі, тік, так”, потім приходить группа “ЛЮБЕ”, “Бєлий арьол”, а потім Гіркін з автоматом і гаваріт: ” Тут руская зємля, тут рускіє пєсні пают.”

Джерело відео: ОСТАННЯ БАРИКАДА (випуск 3) 12.05.2015

(2)

 

Джерело: http://24tv.ua

(3)

Марічка Бурмака: “Знаєш, вот, я вступила в публічну полеміку на цей же мережі Фейсбука разом з Валентином Ковалем, генеральним продюсером каналу «М1». І він сказав таку фразу, що коли ми ставимо українську музику, в нас телесмотрєніє падає на тридцять-сорок відсотків. І, насправді, можливо це і правда, якщо виміряти і зрозуміти, ну, взагалі, вот, я не знаю, це рейтингоутворюваючий цей механізм. Тобто, що це утворює рейтинг. Але ціна, взагалі, популярності — от російській артист, можливо, на нашій території популярний, так. Але ми прекрасно розуміємо, що експансія, взагалі, російської… Ми кажемо, ми програли інформаційну війну. То, вот, власне ми і програли її тому, тому що все це російська попса і була та м’яка сила, насправді, яка була на нашій території, рекламувалася і показувалася для того, щоби ці східні території російських солдатів сприймали би як рідних. Насправді. Тому зараз в цій ситуації, коли їдеться війна, так казати неможна. Тобто, так казати неможна, що ми закриємо на це все очі, ви не популярні. Лише через те ми будемо зараз це показувати. Мені здається, що в цій ситуації свій інформаційний простір треба захищати або врешті решт, ну, от є Національна рада. Вона повинна з цим розбиратись.”

Джерело: http://radio.vesti-ukr.com

(4)

– Ну а как же шевченковское Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі – чужі люде, роблять лихо з вами?

Марічка Бурмака: Ну а что не так произошло, как предвидел Шевченко? На самом деле, он писал о времени и исторической правде, знакомой ему. И мы видим, что и тогда россияне не были нам великими друзьями. Вся история Украины – это история противостояния с северным соседом. Нам не верилось, что будет война. Но она готовилась давно. Засилье русской попсы тоже помогало создать иллюзию, что мы одна страна. У нас создавался русский мир. Просто еще не укладывается в голове, что в ХХI веке люди могут стрелять в людей из “Градов”, убивать, пытать. Казалось, все можно решить дипломатическим путем.

Джерело:http://bulvar.com.ua

(5)

Олена Мозгова: “У нас досі не розуміють, що таке інформаційна безпека. І це завдання нашої РНБО. Інформаційна війна з Україною почалась десь з двотисячних – коли з нашого інформаційного простору почали витісняти українське. Ми дивимось і слухаємо те, що вони хочуть. Жодної проблеми з Кримом і сходом не було б, якби їх стільки років не пічкали російським продуктом. Зі сходом треба працювати, треба їздити туди з концертами, возити своїх артистів. Навіть у маленькі містечка, у райцентри треба їздити, треба з ними спілкуватись. А що там люди бачать? Привезе їм їхній олігарх на День шахтаря Газманова – от він для них і зірка…”

Джерело: http://wz.lviv.ua

(6)

Каша Сальцова: Витісняючи український продукт з ефірів, ми щедро надаємо простір продуктам чужих світоглядів і індустрій, живимо їх, фінансово та ментально. Натомість, ми могли би інвестувати в якість свого продукту, дати змогу українцям як «співучій нації» нарешті вийти на власний ринок, експортувати свій продукт назовні, робити українську музичність брендом. Як показав досвід конфлікту у Криму і на Донбасі, саме культурна експансія є найнебезпечнішою, адже вона впливає не лише на культурний порядок денний, але й, в тривалій перспективі, на менталітет. І як у гуцульській оповідці, кілька берізок − це ще нічого, гарно, урізноманітнює пейзаж, але коли замість смерек тут буде суцільна березова роща, може прийти хтось, хто скаже: «Так тут же ж моя Родина!»

Джерело: http://cultprostir.ua

(7)

Журналіст Роланд Мікіані займається вивченням питань інформаційної безпеки. Він вважає, що Кремль веде активну інформаційну війну проти України. Україна фактично не опирається, тому домінування російського музики, кіно, газет є російською оккупацією.

– Російські розважальні формати увійшли до України у вигляді пропагандистських, спецтехнологічних і зомбувальних російських телесеріалів, – каже Роланд МІКІАНІ. – Вони були про ментів, бандитів, героїв НКВС і тому подібне. Більшість людей сприймають це інфантильно, як розвагу, кіно. Насправді ж, це  дуже потужна зброя. Для Росії є надважливим втримати українців у сфері свого психологічного впливу. Якщо вони утримають більшість жителів України ментально, постійно вбиватимуть відчуття приналежності до “русского міра” – вони зможуть крутити Україною, як захочуть в політичнму та економічному планах. Уявімо медіапростір України без “русского міра”, як тоді голосуватимуть люди? Електоральне ядро серйозно зміниться. Партія регіонів набере набагато менше, а Компартія зникне взагалі. Всі прибічники “русского міра” – це, фактично, армія Путіна. Вони для нього дуже важливі. Завдяки ним він маніпулюватиме Януковичем.

17.01.2013 Джерело: http://molbuk.ua

(8)

Олег Скрипка: “Ми маємо війну, тому що знищувалася українська мова. Подивіться на мапу. Території, де українська мова та музика були майже під забороною, окуповані або залиті кров’ю війни. Ось зараз ми сидимо в пабі, а тут звучить чужа музика. Чому так? Чому не крутять Тараса Чубая, “Kozak System” або “ВВ”? Це ж не законами регулюється, а якимось хитрим чином через злочинну діяльність менеджерів закладу. І це у Києві. А на Сході чи Криму ситуація була взагалі плачевною. Моя теза про те, що українська мова знищувалася принаймні протягом останніх десяти років, не кажучи вже про попередній час, є фактом.”

17.12.2014 Джерело: censor.net.ua

(9)

Олег Скрипка: Якби на карті України позначити умовними прапорцями регіони, де я регулярно виступав останні 10 років, менш охопленими залишаться два – Крим і Схід. Окупація і війна сьогодні там, де завжди існувала негласна заборона на українську музику і загалом – на українську культуру. Саме тому ці території виявилися беззахисними перед хаосом і тероризмом. Це – наслідок випалювання нашого національного духу.
Україну багато років свідомо провокували до нинішніх страшних реалій. Увесь цей час ялове врядування всередині країни сприяло зовнішній агресії. У свій час насаджується низький стиль – певний “формат”, шансон, “мєнти”, “бригади”. Тепер ці гопніки матеріалізувалися і убивають українців у реальному житті…

  …Ми маємо будувати нову державу, боротися за український гуманітарний простір, підтримувати національний культурний продукт. Держава, нарешті, має відчувати соціальну відповідальність і зважати на духовні потреби людей. Усвідомити, що тільки справжня культура виховує громадян. А інфекційна попса і кримінальний шансон – інкубатор для тітушок.
Ми маємо усвідомити: або інвестуємо у розвиток людини і громадянського суспільства, або – в тітушок і війну. І в цьому разі наш спільний світоглядний вибір єдиний – свобода рідної землі від “культурного” окупанта.

19.01.2015 Джерело: blogs.pravda.com.ua

(10)

Головний редактор газети Високий Замок Наталія Балюк: “Російська військова агресія оголила і загострила чимало больових точок в Україні. Те, що раніше суспільство ковтало як гірку пілюлю, сьогодні відторгається і викликає різке несприйняття. Багато років поспіль руками п’ятої колони Росія цілеспрямовано нав’язувала в Україні цінності так званого “русского мира”. Українців методично привчали до всього російського, пропагуючи російську мову, пісню, фільми… Вводили це у звичку. А звичка, як відомо, друга натура. Отже, у різний спосіб розмивали українську ідентичність. Хотіли зробити з українців таких собі манкуртів, без роду і племені, без культурно-цивілізаційної самоідентифікації…

…Власникам українських телеканалів та радіостанцій, які є патріотами хіба що своєї кишені, вочевидь, дали відповідну установку, і вони раді були старатися. І народ “хавав”. Давився, обурювався, сварився з телевізором, але споживав цю “отруту”. А кому мав жалітися на проросійську політику українських телеканалів? Януковичу? Азарову? Чи, може, Табачнику?..

…Ми вже не раз бачили, чим закінчується політика тотальної русифікації: туди, де лунає російська попса, з часом приходять російські “визволителі”. Якщо зараз не захистимо свого мовного і культурного простору, то де гарантія, що не станеться реваншу?...”

15.06.2015 Джерело: wz.lviv.ua

(11)

Ситуацію з українською музикою цілком можна вважати такою, що загрожує національній безпеці України, адже музика, між іншим, закладає основу самосвідомості населення країни як єдиної нації.

15.12.2012 Джерело: meest-online.com

(12)

Володимир Горбулін ( українский політик і вчений, екс-секретар РНБО, радник президента України Петра Порошенко): Російська культурна політика на українському напрямі була повністю інтегрована в загальну стратегію ліквідації української державності. Для ведення російської пропаганди широко використовуються не тільки засоби масової інформації, але й культурно-розважальна індустрія: кінематограф, шоу-бізнес, начебто неполітичні, «культурні» програми телебачення і радіомовлення, Інтернет тощо. Російська культурна експансія проти України здійснювалась свідомо і наполегливо протягом усіх років незалежності, чому сприяла неефективність державної гуманітарної і культурної політики.

18.02.2016 Джерело: http://uacrisis.org

(13)

Вадим Красноокий, фронтмен гурту “Mad Heads”: “Що сталося з Кримом, що сталося з Донбасом? Люди там жили і з радіо і з телебачення, які вони слухали і дивилися, але не могли зрозуміти: “В якій вони живуть країні”. Тому було легко їх переконати, що вони живуть не в Україні. Якщо ми не хочемо щоб так продовжувалося, якщо ми хочемо щоб Україна була цілісною, єдиною, щоби більше було свідомих громадян – звісно ж внаших ефірах повино звучати все українське і цьому повина надаватися будь яка підтримка.”

Джерело: сюжет телеканалу UBR, YouTube

(14)

Головний редактор газети Високий Замок Наталія Балюк: “Після блискучих перших років незалежності, коли на  нашому полі з’явилися модерні митці, письменники та музиканти, а сама Україна пробудилася, сюди замість військ зайшли російські гроші, створивши перші комерційні телеканали, ФМ-станції, відкрили купу представництв, видавництв, медіа-холдингів  та інших установ, що поховали у вирі  шансону, серіалів про бандюків і мєнтів, залили цунамі гламуру і російської попси  будь-які  намагання  створення  україноцентричного медійного продукту масового споживання, який маркує межі України саме як українські, а не межі умовної раші, що  починається  відразу після посадки в потяг “Чоп-Київ” разом зі звучанням у динаміках вагона пісень «Бєлиє рози» чи «Ах какая женщіна, мнє б такую…» — пише музикант, актор, телеведучий Антін Мухарський. Російськомовним будяком забили паростки української естради, що почала народжуватися на початку 90-х років минулого століття.

З україномовних пісень в ефіри пробивались хіба що беззаперечні хіти, які ігнорувати не випадало. Святослав Вакарчук, як і свого часу Володимир Івасюк, були такими собі винятками з правил, які лише підтверджують правило.  Та звучали вони вкрай рідко на тотальному  тлі російськомовного шмельцу, примітивної пісенної “гумки”. Українців методично привчали до всього російського, пропагуючи та нав’язуючи російську мову, пісню, фільми…  У різний спосіб продовжували розмивати українську ідентичність. Повзуча культурна окупація тривала і у незалежній Україні. Всі це бачили, але мовчали. Радіостанції нав’язали співакам свої правила гри, і ті підспівували…  До чого все це призвело,  відомо. Я вже колись писала, що туди, де лунає російська попса, з часом приходять російські танки.

15.04.2016 Джерело: wz.lviv.ua

(15)

Головний редактор газети Високий Замок Наталія Балюк: 25 років українцям через радіостанції та телебачення нав’язувався горезвісний “формат”. “Форматом” вважалася російська естрада, так звана “жуйка”, таке собі “ля-ля-фа”, але обов’язково російською мовою. Тривалий час українців на цю невибагливу “жуйку” “присаджували” як на легкий наркотик. А україномовну пісню, як щось другорядне, меншовартісне свідомо виводили за рамки ефірів, обґрунтовуючи це тим, що українська пісня – “неформат”. Радіостанції, більшість яких ще на початку незалежності були створені на російські гроші, методично нав’язували свої правила гри, зокрема і українським виконавцям, які були змушені приймати ці правила, щоб “крутитися” в ефірі. Саме тому чимало наших вітчизняних зірок у своєму репертуарі мають левову частку пісень російською. І саме тому вони з подачі тих же радіостанцій були змушені підписувати ганебного листа, де виступали проти запровадження квот.
Не одразу українці зрозуміли, що стали жертвами гібридної інформаційної війни, такої собі спецоперації, що мала на меті вичавити спочатку з інформаційного простору, а потім і зі свідомості українську пісню та мову. Остаточна мета — розмити українську ідентичність. Тільки після воєнної російської окупації народ прозрів і зрозумів, що багато років поспіль у телерадіоефірах України тривала повзуча “музична окупація”. Як відомо, туди, де лунає російська попса, з часом приходять російські танки…

16.06.2016 Джерело: wz.lviv.ua

 

(16)

%d1%8f%d0%ba%d0%b1%d0%b8-%d1%94%d0%b2%d1%80%d0%b5%d1%97-%d0%b7-%d0%bc%d0%be%d0%b9%d1%81%d0%b5%d1%94%d0%bc-%d1%81%d0%bf%d1%96%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d0%b8-%d1%94%d0%b3%d0%b8%d0%bf%d0%b5%d1%82%d1%81%d1%8c

02.01.2016 Джерело: ФБ сторінка Євгена Рибчинського

(17)

Олег Скрипка: Якби держава вкладала кошти в культуру і просувала українські пісні на радіо й телебаченні, не потрібно було б зараз витрачатися на танки.

14.02.2017 Джерело: gazeta.ua

(18)

– Чи потрібні у часі війни музичні фестивалі, концерти?

Мирослав Кувалдін (музикант, лідер гурту “The ВЙО”): Потрібні. Це наш культурний фронт. Ми повинні тримати оборону надійніше, ніж раніше. Там, де не відбувались фестивалі, куди не приїздили письменники, музиканти, художники, де лунала російська попса, — ми втратили території.

09.08.2015 Джерело: wz.lviv.ua