Відкриті листи Анжеліки Рудницької до Президента і Віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань

листопад 2005

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ АНЖЕЛІКИ РУДНИЦЬКОЇ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІКТОРА АНДРІЙОВИЧА ЮЩЕНКА

Вельмишанововний пане Президент!

Звертаюся до Вас, бо тільки Ви сьогодні можете допомогти українській музиці, можете зупинити ту несправедливість, яка планується.
П’ять років тому під час святкування 10-річчя студентського голодування на Майдані Незалежності, коли Ви були прем’єр-міністром України, а я безробітною, вже екс-ведучою “Території А” (яку попередня влада, як і деяких інших наших колег, виключила з загальнонаціонального ефіра під час неоголошеної війни з українською музикою) між нами відбулася розмова, яку я пам’ятала всі ці роки:
– Вітчизняну музику чекає занепад, “Територію А” нещодавно викинули з ефіру, українську пісню, мов у резервацію заганяють на слабкі і регіональні канали, допоможіть! – говорила я. – Поки вона в розквіті, симптоми майже непомітні, але це обов’язково станеться, бо музика зникла з ефіра, і її просто перестануть любити, натомість повернеться російська музика.
-Я спробую щось зробити. Зателефонуй завтра моєму помічнику!
Я була приємно здивована наступного ранку, коли подзвонила – Віра Іванівна вже знала про розмову. Ви, один з найповажніших чиновників країни запам’ятали розмову з дівчиною з майдану! Та, на жаль, нічого не вдалося зробити тоді…
Я не допомагала Вам на президентських виборах, які Ви виграли. Я лежала паралізована, мої ноги відмовлялися ходити – той період став найважчим і для країни, і для мене. І на сцені Майдана я заспівала лише одну пісню. Ноги ще не тримали. Мене під руки довели до сцени, де я ледве витримала кілька хвилин. Перед піснею я сказала, що одужання прийде до мене, як воно вже приходить до країни.
І сталося диво: ви перемогли, я одужала, а “Територія А”, як програма Першого каналу повернулася до ефіру. Керівники каналу вимагали все більше і більше випусків – і ми працювали не шкодуючи сил. У нас з’явився поважний спонсор, який оплатив нову графіку і декорації (їх так і не зробили!). Спочатку ми виходили 10 годин на місяць, останнім часом – майже 50! І це робила невеличка команда (майбутні безробітні), яку навіть не брали в штат через відсутність вакансій. Але ми на все це не зважали, бо це була наша мета, наша робота, якщо хочете, місія… Глядачам так не вистачало програми, яка по-справжньому любить українську музику. Нас надихають їхні листи. В одному – наш запорізький прихильник написав: Помаранчеву революцію варто було б робити, хоча б заради повернення “Території А”. Наївно, але щиро. Нас надихає відчуття того, що ми робимо важливу справу для музикантів, для розвитку української музики, кліпмейкерства, для збереження української ідентичності, для глядачів, які – не словом, а ділом – відчувають, що вони однакові, що українські Схід і Захід – разом. З нашим десятиріччям програму привітало понад 50 українських співаків і груп – дечиї кліри ми навіть не встигли поставити в ефір.
Почався процес відродження української музики. Ваші віце-прем’єри з гуманітарних питань проводили наради з керівниками “музичних” ЗМІ, намагаючись збільшити частку української музики в ефірі. І ця частка почала зростати! І раптом дивовижна несподіванка… 17 листопада мені повідомили, що 3 грудня (через 16 днів! Попереднього разу, при попередній владі перед тим, як викинути з ефіра, нас попередили за півтора місяці принаймні) у єдиної на загальнонаціональному каналі щоденної української музичної програми – Першого національного хіт-параду “Територія А” – останній ефір. Я звертаюся до Вас лише зараз, а не того ж 17 листопада, тому що не хотіла, щоб мій лист зарахували до числа тих, хто намагається зіпсувати своїми заявами атмосферу річниці Помаранчевої революції. Але отакий збіг.
Нове керівництво НТКУ щиро намагається підняти рейтинг каналу, зробити зміни очевидними для глядачів і для влади. Зрозуміло, що вони виходять безпосередньо з інтересів Першого Каналу, але ж канал державний і, певно, треба виходити з інтересів держави. Я знаю, як різко підняти рейтинг – замість Руслани і “Океана Ельзи”, замість “ВВ” і “Скрябіна”, замість “Тартака” і Софії Ротару поставити в ефір російські розкручені проекти, як це вже роблять найрейтинговіші канали. А можна ще поставити якесь російське чи американське мило. Можна піти далі – існують скандальні шоу і порно… Але хто буде лобіювати інтереси української музики, виховувати патріотизм, згуртовувати молодь навколо української ідеї, якщо не Перший канал?
Новий Президент НТКУ – чудовий режисер, якого я знаю багато років. Він з повагою ставиться до мого професіоналізму і пропонує натомість цікаву і бажану для будь-якого телеведучого роботу в проекті, що мені подобається. Тож, не йдеться про мене особисто, йдеться про долю української пісні, яка може остаточно зникнути із загальнонаціонального телеефіру. Це питання для України таке ж стратегічне, як нафта і газ. Адже сьогодні, щиро кажучи, ми російська музична колонія.
Я можу писати сценарії і звернення, говорити на кухні і в ефірі, зрештою, співати, але я не можу приймати політичні рішення для всієї країни. Для цього ми обрали Вас. І сподіваюся, ви це зробите! Допоможіть українській музиці. Зараз тільки у Ваших силах сприяти відродженню нашої пісні, зараз тільки Ви можете зробити так, щоб українські музичні медійні проекти відкривались, а не закривались!

З повагою,
Анжеліка Рудницька

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ АНЖЕЛІКИ РУДНИЦЬКОЇ ДО ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ З ГУМАНІТАРНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПИТАНЬ В.А. КИРИЛЕНКА

В’ячеславе!

Ми знайомі багато років і нас багато що об’єднує. Ти просив звертатись до тебе, як завжди, на ти, тому так і звертаюсь. Я знаю, в тебе мало часу і багато роботи, та й період зараз особливий, передвиборчий. Тобі нелегко, треба маневрувати і шукати компроміси, але у кожного своя робота. Вона нелегка, а чи легко бути ведучою “Території А”? Повір, ні! Хтось принципово ненавидить і зневажає українську музику (а значить і мене), а таких дуже багато, в тому числі й серед високопосадовців. (Прислухайся, що вони слухають, придивися, кого вони запрошують на свої корпоративи.) Проти мене інтригують деякі існуючі зірки та їхні продюсери, які не дуже хочуть народження нових зірок – їм це заважає, вони хочуть залишатися начолі, адже, зауваж, ніхто з українських зірок не привів у музику нову людину і не сказав – я відповідаю за цього артиста, любіть його, як мене. (Цього не зробила а ні Софія Ротару, а ні Руслана, а ні Вакарчук, що вже казати про менш популярних!) Проти мене інтригують конкуренти, яким я псую бізнес, бо в “Території А” багато артистів, які табуйовані на інших каналах, адже не входять до кланів, що стоять за каналами. Мої кліпи відмовляються показувати на інших телеканалах без пояснень, або мотивуючи це тим, що я обличчя іншого каналу. Але все це робочі моменти, з ними можна боротися. Зрештою, я сама обрала свій шлях!
Значно важче буде всім, коли із загальнонаціонального ефіра зникне єдина щоденна програма про сучасну українську музику – найкращу, що є у нашій країні, коли з ефіра зникне “Територія А”, а це може статися вже 5 грудня.
Чи розраховую я на те, що за “Територію А” заступляться музиканти? На жаль, ні. П’ять років тому, коли з ефіра викинули усіх, хто пропагував українську музику – “Золоті ворота”, “Хіт року”, “Біз-ТВ”, зрештою, “Територію А” – вони промовчали. Промовчать і зараз, бо найбільші зірки впевнені, що втримаються і так, а голосів “зірочок” ніхто не почує.
Я запитала у президента НТКУ: “Вам не подобаюсь я, як ведуча, чи музика, яка у нас крутиться – а це вся українська музика?”. Він відповів, що в нього претензій а ні до мене, а ні до підбору музики немає. Причина в тому, що українська музика не тримає рейтинг.
На жаль, це правда! Музичні канали і радіостанції не ставлять в ефір українську музику з тієї ж причини! Україна за ці роки розучилася любити свою музику. І успіх Руслани чи “Океана Ельзи” – швидше виняток, ніж правило.
“Територія А” – це популяризація української музики, стимулювання вітчизняного кліпмейкерства, відкриття нових імен, шанс для музикантів-початківців. Це не просто музична програма із 10-річною історією. “Територія А” – це соціальний, культурологічний і патріотичний проект. Програма завжди активно спілкується з українською молоддю, об’єднує людей різних регіонів і поглядів, вчить поваги до свого, рідного.
У нас є все, щоб робити свою улюблену справу – чудовий спонсор, який виділив гроші на нову графіку і декорації, фанатична команда, яка працює, навіть, не будучи зарахованими на роботу, мене й саму взяли на роботу тільки місяць тому на тимчасову ставку випускового редактора на символічну зарплату!
На своїх нарадах ти говорив і будеш говорити про те, що треба підтримувати українську музику. Які ти знайдеш аргументи для комерційних теле- і радіо- каналів, якщо на державному каналі, яким ти опікуєшся, зникне найстаріша і єдина щоденна музична програма, а замість неї підуть серіали?
Українська музика потребує практичної допомоги! Не колись в майбутньому, а зараз. Треба створювати нові програми про українську музику, а не закривати старі, хай конкурують на благо української пісні. Ми всі цього хочемо, чи не так?

З повагою,
Анжеліка Рудницька