Радіостанції відмовляються від виступів одіозних російських зірок, але більшість із них вважає посилення державного регулювання недоречним і вбачає в цьому негативну тенденцію
У відповідь на заяву директора департаменту інформаційної політики Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Богдана Червака «Радіокомітет» вирішив розібратися в питанні програмного наповнення українських FM-радіостанцій та з’ясувати думки представників радіостанцій.
Більшість із них запевнили, що й так обмежують ефір для співаків, які висловлюють антиукраїнські гасла. Директор радіогрупи «ТАВР медіа» Ігор Чернишов зазначив, що після анексії Криму з ефірів його радіостанцій зникли виконавці на кшталт Валерії, Йосипа Кобзона та інших, хто поставив свої підписи під «путінською» петицією.
«Вважаємо необґрунтованою заяву про те, що, мовляв, ефіри вітчизняних радіостанцій “базуються переважно на виступах російських зірок”. Крім того, і ми, і ви прекрасно знаємо, що далеко не всі виконавці з Росії підтримують окупантську політику Путіна – Шевчук, Макаревич, Земфіра – ті інші, хто вважає, що мистецтву не місце в політиці. Тому хотіли б звернути увагу шановних колег на конкретні приклади ефіру наших радіостанцій», – запевнив він.
За його словами, «Русское Радио – Україна» має в своєму ефірі понад 60% музики українських авторів та виконавців. Також у прайм-таймі радіостанцій-лідерів (з 6-ї до 10-ї години ранку 20 серпня) майже цілком відсутні пісні російських виконавців: «Хіт FM» – 0, Kiss FM – 0, ROKS – один твір гурту «Машина времени», Relax – 0 творів.
Business Radio Group («Шансон», «Шарманка», «Ренесанс», «Бізнес-радіо», DJ FM), за словами голови правління Анатолія Євтухова, забрала з ефіру всіх виконавців зі списку тих, хто підтримав петицію до Путіна. Серед них Олег Газманов, група «Любе».
«Ми викинули Розторгуєва з ефіру. Ми робимо це обережно, делікатно, без гучних заяв. Це не вплинуло на ефір та радіослухання. Всі достатньо свідомі. У цій ситуації музичні та програмні директори досить адекватно сприймають нинішню ситуацію і тримають її під контролем: усіх російських артистів, які виступають проти нашої країни або підтримують агресію Путіна, ми прибираємо з ефіру», – сказав пан Євтухов.
Відмовилося від трансляції творів одіозних російських співаків і радіо «Нова». Також, за словами директора Миколи Паська, радіостанція збільшила частку українського патріотичного контенту та закликала колег приєднуватися до таких ініціатив.
Програмний директор «Львівської хвилі» Руслан Огнистий каже, що в ефірі його радіостанції взагалі відсутня російськомовна музика (як російські виконавці, так і українські, що співають російською) і так уже років десять.
Україномовного ефіру дотримується також радіостанція «Голос Свободи», її головний редактор Дмитро Шевченко додає: «Що стосується музичної складової радіо “Голос Свободи”, то, по-перше, вона виключно україномовна, по-друге, наш етер закритий для виконавців на кшталт Повалій, Лорак, “5’nizza”, “Сенсей”».
Кому не місце в українському ефірі?
Борис Скуратівський, керівник порталу «Світ радіо», звертає увагу на те, що серед музичного продукту, створеного на території СРСР до 1991 року (який входить до квоти вітчизняного продукту), домінують твори виконавців, що проживали і проживають на території Російської Федерації та, відповідно, співають ту саму «російську попсу». «Цілком зрозуміло, що радіостанції, основу ефіру яких становить музика минулих років, часто стикаються з недостатньою кількістю тогочасного форматного музичного матеріалу, записаного у відповідній технічній якості і придатного для трансляції в ефірі, і тому єдиний вихід для них – “добивати” потрібні 50% за рахунок російських виконавців радянських часів, які, як я вказував вище, підпадають під категорію “вітчизняний продукт”. А якщо слухач чує у великій кількості твори якогось російського виконавця, записані у 80-х роках, то, цілком зрозуміло, в того ж слухача буде попит на твори цього ж виконавця, записані в 90-х та 2000-х роках», – каже він.
Додамо, що радіостанції, на кшталт радіо «Мелодія» або «Ретро FM», які позиціонують себе у форматі ретро, мають свою сталу аудиторію і є доволі запотребуваними. За останніми даними Радіокомітету, «Ретро FM» займає шосте місце у рейтингу найпопулярніших радіостанцій України (дослідження радіо за березень – липень 2014 року).
Водночас Борис Скуратівський вважає, що втручання у формування плей-листів українських радіостанції є аполітичними: «Тим більше, що наша країна через це вже проходила років 30 тому, коли комуністична влада офіційно забороняла композиції тих чи інших груп чи виконавців під анекдотичними приводами. Як, скажімо, було з ґлем-роковою групою KISS, яка в СРСР була під забороною через те, що її пісні були дуже популярні в Ізраїлі, а також через дві літери S в офіційному логотипі».
Натомість, за його словами, державний регулятор може рекомендувати радіостанціям утриматися від трансляції у своєму ефірі музичних та інших творів, які так чи інакше прославляють російську армію, російських урядовців або в яких проголошується зверхність російської нації над іншими та приниження інших.
«Цілком зрозуміло, що композиціям з текстами (для прикладу) “Хочу такого, как Путин”, “Мама, я русского люблю” чи “Российский флаг – андреевский флаг” справді не місце в українському ефірі», – переконаний Борис Скуратівський. На його думку, державний регулятор міг би рекомендувати музичним редакторам ставити в ефір більше композицій вітчизняних або європейських виконавців (з огляду на шлях України до Європи).
Катерина М’ясникова, виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників, зазначає: «Програмний продукт радіостанцій може регулювати або держава, або програмний менеджер радіостанції, виходячи зі своєї громадянської позиції. Якщо громадянська позиція цього менеджера не витримує критики, радіостанція втрачатиме рейтинги, адже почне втрачати слухачів. Якщо ж держава братиме активну участь у визначенні того, кому місце в українському ефірі, то це досить швидко може перетворитися на цензуру. Як юрист за фахом, я не можу собі уявити адекватної правової конструкції, яка б дозволила однозначно та прозоро визначити, який контент заборонено до трансляції. Якщо це будуть усі твори російських авторів та виконавців, то як бути з тими росіянами, що активно виступають на боці України? Якщо це буде список, то хто його визначатиме й оновлюватиме? Окрема проблема зі співаками, що підтримували сепаратизм. Відповідно до чинного законодавства, навіть після того, як їхню провину буде доведено, їхні пісні, якщо в них немає прямого заклику до повалення конституційного ладу, не може бути заборонено. Як на мене, значно ефективнішими в цій ситуації будуть саморегулювання та адекватна оцінка ефіру аудиторією, адже зниження популярності змушує радіокомпанії швидко реагувати на волю слухача».
Директора Kiss FM Антона Цеслика також цікавить питання, хто визначатиме виконавців, чиї твори не мають лунати в українському радіоефірі? На його думку, будь-які обмеження – це ненормально.
Заборона чи саморегулювання?
Сергій Коротаєвський, керівник інформаційної служби «Радіо Ера ФМ», переконаний, що будь-які заборони свідчать про безсилля, адже таким чином Україна повторюватиме найгірший досвід радянської системи.
За його словами, в Україні немає закону, за яким можна було б забороняти чи навіть «притискати» трансляцію будь-якого музичного контенту на тій підставі, що виконавець чи виконавиця «підтримують агресивну політику Володимира Путіна». Тому заборона на цій підставі є незаконною. Пан Коротаєвський навіть іронізує стосовно того, в який спосіб може бути реалізовано таку заборону: «Наприклад, може бути ініційовано перевірку ліцензії телерадіоструктур, перевірки по лінії податкової, санітарної, пожежної та інших інспекцій… зрештою, може просто під’їхати “Правий сектор” і повибивати зуби діджеям».
Анатолій Євтухов переконаний: якщо з ініціативи Держкомтелерадіо буде впроваджено обмеження для так званої російської попси – це може викликати негативну реакцію в багатьох громадян: «А коли зникне так звана російська попса, на якій ми виховувалися 70 років, у східних регіонах, включно з Одесою, Дніпропетровськом, піде хвиля негативу, подібна до тієї, яку свого часу спровокувало “мовне питання”. Навіщо в цій ситуації акцентувати на цьому увагу?».
Втім, Дмитро Шевченко впевнений: політична ситуація, можливо, й не має впливати на контент радіо чи ТБ, а от війна – ще й як має. За його словами, до таких дій державу може змусити несвідома позиція медіавласників
Пан Скуратівський вважає, що подібні зміни в ефірі слід вирішувати через саморегуляцію, лише таким чином вони будуть ефективними. Він нагадує, як свого часу на кількох станціях оголошували бойкот творам Кіркорова після його некоректної поведінки під час бесіди з журналісткою.
Сергій Коротаєвський також переконаний, що політика має вплив на «контент та інтерфейс», але цей вплив має бути ініційований і реалізований лише добровільно.
«Простіше кажучи: якщо телерадіоструктура накладає на себе “самообмежувальні санкції”, лише в такому разі “контент та інтерфейс” мають змінитися. Щоправда, при цьому може постраждати “формат” – тож треба знайти золоту середину між політикою і бізнесом. Приміром, в Ізраїлі діє заборона на виконання творів видатного німецького композитора Вагнера (затятого антисеміта й улюбленого композитора Гітлера). Але ізраїльські диригенти й виконавці за кордоном залюбки (і навіть виразно-демонстративно) виконують вагнерівські композиції – і ніхто їх за це не карає», – каже він. На думку пана Коротаєвського, політика не повинна заважати комусь слухати Кобзона, Пугачову чи «татушок».
Ще один прихильник саморегуляції – директор Хвилі української музики «Молоде радіо» Станіслав Шумлянський. На його думку, державні органи повинні стежити за дотриманням законів виключно в тих межах, які для них встановлені законодавством: «Коли державні чиновники виходять із цього поля – у площину моральності, доцільності або будь-яку іншу – це дуже тривожний сигнал». Адже викорінення російськомовної, ба навіть російської музики до повноважень Держкомтелерадіо не входить.
Натомість, на думку пана Шумлянського, Держкомтелерадіо та Нацрада могли би зосередитися на розробленні цільових заходів, метою яких є підвищення конкурентоспроможності українського/україномовного контенту: «Але це робота. Треба докласти зусиль, треба намагатися досягати результатів, не відомо, чи це вдасться, критика буде. Звісно, закликати забороняти легше».
Сергій Коротаєвський переконаний: якщо поставити завдання виконувати «по радіо» лише українську музику – за тиждень усі заволають «поверніть назад!». Адже, за його словами, наразі бракує якісного музичного контенту, тимчасом як російський ринок пропонує «будь-якого товару» досхочу. До того ж у разі заборони очікуйте на падіння обігів рекламної сфери.
Наталія Данькова, «Радіокомітет», спеціально для «Телекритики»