“Наша багатостраждальна історія та глибока дупа, в якій ми знаходимося, є наслідком проявів наших чеснот та моральних якостей. Надію дають лише наші воїни та волонтери”, – зазначив лідер “Kozak System”.
На сайті “Главред” відбувся чат з одним із лідерів фолк-рок-гурту “Kozak System” Іваном Леньо. Спілкуючись із читачами, він розповів, як йому працюється у часи, коли артистів ділять на “своїх” і “чужих”, що найбільше вразило під час концертів гурту в зоні АТО, чи потрібно увічнювати у піснях “чорні часи” життя країни, а також які риси національного характеру українців викликають захоплення, а які, навпаки, роздратування. Крім того, Іван розповів про новий альбом “Kozak System” “Живи і люби” і як гурт його презентуватиме 27 березня, згадав, наскільки складно було розкручувати гурт, коли він тільки-но з’явився, у чому полягає його принципова відмінність від “Гайдамаків”, а також як сприймають шалений козацький драйв “Kozak System” за кордоном.
Подаємо стенограму чату з Іваном Леньо.
Petro: Такі питання до вас… 1) Як вам працюється за нинішніх часів, коли люди почали ділити артистів на “своїх” та “чужих”? Відчуваєте дискомфорт? 2) Інколи говорять, що народ має ту владу і правителя, на яких він заслуговує. Чи погоджуєтеся ви з цим? 3) Як думаєте, чого найбільше не вистачає українським виконавцям, аби ставати популярними у світі, і щоб світ готовий був сприймати їхню творчість українською мовою? Дякую.
Іван Леньо: 1) Мені не подобається, коли йде розподіл людей на “своїх” і “чужих”, тому що — а судді хто? Якщо вже так сталося, що хтось із українських артистів проявив себе не як патріот України, то засуджувати не стану, але й поважати не буду.
Ні, дискомфорту не відчуваю.
2) Так, погоджуюся.
3) По-перше, бажання. По-друге, бажання. По-третє, бажання.
Dinka: Іване, за вашими особистими спостереженнями, чи трапляються в нашому шоубізі такі “зірки”, які творять пісні про нинішню війну не щиро, а заради піару? Бачите такі сумні приклади?
Іван Леньо: Щоб відповісти на це питання, потрібно бути потойбічною силою рівня Воланда, щоб зазирнути митцеві в душу під час творення ним пісні чи вірша. Мені більше подобається Козак Мамай: я зазираю собі в душу і стежу, щоб мене не охопило бажання бути нечесним.
Petro: Чи виграли українські виконавці від того, що сюди припинився потужний потік російських гастролерів? А слухач?
Іван Леньо: Виграють, однозначно. Якщо слухач має бажання бути тим планктоном, тим унітазом, в який заливається весь непотріб, то такий слухач мене не цікавить. Мене цікавлять світлі, ясні, добрі, позитивні, цілеспрямовані і розумні люди.
mad_guy: Были ли у “Kozak System” слушатели в России? Если да, то как российский слушатель воспринимает вас теперь? Остался верен своим вкусам или политические дрязги их изменили?
Іван Леньо: У нас були слухачі з Росії. А як нас сприймають зараз — не знаю, не цікавився. Гадаю, з виходом нашої нової пісні “На …уй маніфест” полюбили нас ще більше. 🙂
Нема ніяких “политических дрязг”! Іде боротьба світла і темряви, сучасного із атавістичним, “совка” із “не совком”, українського з кацапським. Ті з росіян, хто з нами, ставайте поруч і беріть зброю. Хто за Мордор — геть із дороги!
mad_guy: Иван, Украину в условиях нынешней войны поддержали в большинстве своем (если брать российских музыкантов) именно исполнители рока, а не попсы — как думаете, почему так? Потому что рокеры — бунтари по своей натуре, потому что более мудры, потому что более честны и способны открыто высказывать непопулярную точку зрения?
Іван Леньо: Так, рокери, як правило, вільні люди, шукачі, дослідники. Вони створюють і продукують сенси. “Попсарі”, як правило, є кон’юнктурниками і лизоблюдами. Хоча в “українському питанні” для мене проявилося істинне лице російського року. Лише одиниці з них — Макаревич, Артемій Троїцький — зберегли своє обличчя.
max32: Чи їздили “Kozak System” виступати перед нашими воїнами на Донбас? Якщо ні — чому, якщо так — як вас там сприймали, що найбільше вразило?
Іван Леньо: Так, їздили. Приймали неймовірно добре. Нас багато що вразило, зокрема, абсолютно безкорисна воля і бажання воювати і перемогти темні сили зла у наших воїнів-героїв. Захоплююся ними і схиляю перед ними голову. Вразило бажання місцевих мешканців нарешті відчути себе хазяями своєї землі — вони як ніхто інший відчули всі “принади” чужинського чобота, і тому для них дуже важливо, щоб їхній біль відчували решта українців, щоб їм допомагали і не лишали наодинці з путінською ордою. На жаль, прихильників “русского мира” на тих територіях ще достатньо. Роботи нам вистачить надовго.
max32: Чи потрібні і доцільні на передовій виступи українських виконавців, чи військовим там не до того, і це тільки заважає, відволікає? Друге. Чи складно артисту організувати свій виступ у зоні АТО? Чи не чинять офіційні структури перешкод?
Іван Леньо: І потрібні, і доцільні. І ніщо не заважає артисту виступити в зоні АТО. І ніхто з неофіційних чи офіційних структур перешкод не чинить.
Дмитро Бачинський: Іване! Чи плануєте Ви бути з концертом у Миколаєві? Я лікар-хірург і займаюся волонтерством, знайомий із Петром Солодухою з польського гурту “Enej”. Чи можливий варіант сумісного благодійного концерту для військових АТО? Дякую! Слава Україні!
Іван Леньо: Так, плануємо.
А щодо “Енея”, то ми вишукуємо зручний момент, коли з’явиться можливість і у нас, і у них заграти на спільному концерті в Україні.
Kalinka: Чи вірите ви, що ті території, які зараз прозиваються ДНР та ЛНР, стануть по-справжньому українськими, тобто не тільки за формою (повернуться до складу України), але і за суттю (люди почуватимуть себе частиною українського народу)? І що для цього потрібно? Дякую.
Іван Леньо: Ну, віра — це величина нераціональна. Віра, як правило, сліпа. Я вірю в дію. Я керуюся здоровим глуздом і бажанням змінюватися. Розв’язання проблем ДНР і ЛНР лежить у площині розв’язання великої проблеми Україна та Росія, чи “совок” та “не совок”. Якщо сегментарно, то спочатку потрібно фізично звільнити ці території від бандитів, а місцевим мешканцям почати “почуватися частиною українського народу” і пам’ятати, що буває, коли ти не поважаєш свою землю, культуру, не знаєш своєї історії, не цінуєш надбання предків — тоді приходить Путін і доступно пояснює. Або Сталін, або Янукович… Ну, на крайняк, “Моторола”.
Kalinka: Пане Іване, як ви думаєте тепер, за нинішніх умов, чи потребує пісня “Брат за брата” якихось корективів чи змін? “Свій на свого не здійме руку… не скаже злого”. Що сталося з тими нашими братами (?), які стали до лав сепаратистів? Дякую.
Іван Леньо: Бог їм суддя. Сліпі вони, задурманені російською пропагандою, люди без відчуття Батьківщини. Як сказав Лазуткін: “Батьківщина або територія — кожен сам обирає шлях”. Лікувати їх потрібно. Запитаєте — як? Як сказав Параджанов — любов’ю. А слова в пісні “Брат за брата” — це формула ідеального існування та поведінки людей, як в Україні, так і на Землі.
Dinka: Чи плануєте створювати пісні про нинішню війну на сході України, про ці події? І чи потрібно увіковічувати “чорні дні” у творчості, яка лишиться назавжди, як думаєте?
Іван Леньо: Я думаю, що потрібно бути щирим і чесним, як перед собою, так і перед своїм слухачем. Пісні про війну даються набагато важче, ніж пісні про кохання. Енергія життя сильніша за енергію руйнування. Думаю, що “Повертайся живим” і “Реквієм” залишать надовго згадку про чорні часи України.
Katya Seryugina: Іване! Я живу в Криму. Збираюся приїхати на ваш концерт, але зараз пересування між Кримом і Україною ускладнене. Чи вважаєте ви правильним відміну транспортного зв’язку з Кримом? Така блокада йде на користь Україні чи подібні методи тільки загострюють відносини? Дякую. До зустрічі на концерті.
Іван Леньо: Питання непросте і заплутане. Ми проґавили той момент, коли захоплення Криму стало можливим. Така блокада не йде на користь Україні. Крим потрібно було захищати рік тому, а не віддавати його без жодного пострілу. А коли вже віддали і змирилися, то потрібно різними методами допомагати українцям в існуванні в окупації. І не тільки українцям, а й кримським татарам також.
Thomas: Іване, які риси українського національного характеру у вас викликають найбільше захоплення, а які, навпаки, дратують?
Іван Леньо: Майже всі риси українського національного характеру у мене викликають неабияке захоплення. 🙂 Вся наша багатостраждальна історія та глибока дупа, в якій ми сьогодні знаходимося, це наслідки проявів наших із вами чеснот, здібностей та моральних якостей. Надію на існування іншого виду українців сьогодні мені дають лише воїни-захисники та волонтери. От вони викликають величезну повагу та захоплення. Такі риси характеру, як у них, є ознакою формування справжнього українця. Це — формула існування цивілізованого громадянського суспільства.
juliet_: Як Kozak System сприймають за кордоном? Як екзотичний козацький рок, небачений там за морями стиль?:)
Іван Леньо: Зокрема, так. Ексклюзивність, оригінальність, професіоналізм, енергія — ось складові успіху в будь-якій країні.
Dinka: Іване, KozakSystem виступали у багатьох країнах світу, тож скажіть, кому виявився найближчим шалений козацький драйв, судячи за реакцією на концертах?
Іван Леньо: Все залежить від нас, від “Kozak System”. Чим більше енергії ми віддаємо людям під час концерту, тим більше ми її отримуємо у відповідь.
Simka: Сложно ли было раскручивать “Kozak System” тогда, когда группа только сформировалась? Сложно было добиться того, чтобы наконец перестали сравнивать с “Гайдамаками” и увидели особенность вашей музыки и вашего коллектива?
Іван Леньо: Так, це було непросто. Нам допомогли наша віра і наші друзі.
mad_guy: Как считаете, выиграли или проиграли “Гайдамаки”, лишившись старого состава музыкантов?
Іван Леньо: А як Ви вважаєте, виграв Путін, забравши собі Крим?
Liam: Як би ви самі визначали принципову відмінність “KozakSystem” від “Гайдамаків”?
Іван Леньо: Принципова відмінність — у моральних цінностях.
Liam: Які у вас зараз стосунки з Олександром Ярмолою?
Іван Леньо: Слава Богу, ніяких. 🙂
Paulinka: Розкажіть, будь ласка, про ваш концерт 27 березня? До чого будуть зведені на ньому функції Сергія Жадана, Жадан теж заспіває?
Іван Леньо: 27 березня у клубі “Атлас” ми презентуватимемо наш новий альбом “Живи і люби”. Сергій Жадан і “Собаки” будуть повноцінними учасниками цього концерту і заграють перед нашим виступом свій сет. Нам подобається те, що вони роблять. Вони помітно прогресують. Жадан є нашим другом, і ми в одній музичній обоймі. А чи заспіває з нами Жадан? Прийдіть на концерт — почуєте. 🙂
max32: Іване, чим можна пояснити великий попит на попсу та шансон у наших людей? Чому вони так часто надають перевагу примітивній попсі? У нас не виховані смаки слухача, а, враховуючи те, що радіо та телебачення дають саме той музичний продукт, якого бажає аудиторія, то ці смаки і не виховуються — і замкнуте коло виходить? Чи у нас нема насправді у достатній кількості якісного музичного продукту, який би легко досягав слухача та виховував його уподобання?
Іван Леньо: А давайте я Вас запитаю — чому Ви купуєте і вживаєте ті продукти, які Вам шкодять? Чому Ви дивитеся телевізор і вірите в те, що з нього доноситься? Чому Ви не знаєте історії України, історії культури України, навіть родинного дерева свого толком не знаєте? Всі наші проблеми — від нас самих. По-справжньому вільну людину не примусиш! Нам потрібно більше цікавитися, більше виражати свої думки та емоції, проявляти свою громадянську позицію і пам’ятати одне з гасел українських повстанців — “Рабів до раю не пускають”.
Simka: Что бы вы хотели изменить в правилах украинского шоу-бизнеса?
Іван Леньо: Я хотів би, щоб нарешті в Україні сформувався шоу-бізнес, і щоб він нарешті став українським!
juliet_: “Kozak System” люблять експериментувати і створювати роботи спільно з іншими виконавцями. Кого найближчим часом плануєте залучати до співпраці?
Іван Леньо: У другому альбомі “Живи і люби”, який ми будемо презентувати за тиждень — 27 березня у клубі “Атлас” у Києві, ви почуєте спільні роботи з Мар’яною Садовською та Ельвірою Саріхаліл. У польському релізі цього альбому будуть представлені пісні із Red Lips, Марилею Родович, Пьотреком Свідерським із гурту Rootsman, Камілем Беднареком та Megitsa.
max32: Склалося враження після загибелі Кузьми “Скрябіна”, що в Україні талановитому музиканту та просто класній людині треба померти, щоб її належним чином оцінили, помітили… Чи це хибне враження?
Іван Леньо: Ні, на жаль, не хибне. Україна (і ми з вами) не вміємо цінувати за життя своїх кумирів і героїв. Згадайте пісню Сашка Положинського “Я не хочу бути героєм України”…
MarinaAndrusishena: Іване, судячи з Ваших “живих” виступів, Ви не прихильник брутального стилю спілкування (ну, так, принаймні, це виглядає з глядацького місця). Чи легко в цьому сенсі далося виконання “Маніфесту”? Як Ваша донька сприйняла цей твір? Ваш “Маніфест” — класна річ, але тепер, слухаючи “KozakSystem”, звертаю увагу, чи нема поряд дитини. 🙂 Дякую Вам, успіхів та до зустрічі на концерті.
Іван Леньо: “На …уй маніфест” — це крик душі. Дістало! Наболіло! За…ли!
Моя донька, як і діти моїх друзів, нас зрозуміла і пробачила. “Маніфест” наживо ще не виконувався, презентація — в “Атласі” 27 березня. А за дітей не переживайте: вони часами розумніші за нас, вони нас зрозуміють.
Paulinka: Іване! Чи часто у вашому колективі виникають суперечки, і що допомагає дійти консенсусу? За ким зазвичай останнє слово?
Іван Леньо: Так, часто. Консенсусу допомагає дійти толерантність і відчуття того, що ми в одному човні під назвою “Kozak System” у бурхливому океані життя. Ну, а останнє слово — за віскі Jameson. 🙂
ivan_kyiv: Кого б з молодих гуртів, ви б порадили послухати? І чи потрібні нові обличчя на українській рок сцені? Дякую.
Іван Леньо: Мені вже давно набридли старі обличчя. Однозначно, нові обличчя потрібні. Але залишилося тільки сформувати українську рок-сцену.
А щодо молодих — мені подобається все, що нове, амбітне, нахабне, нестандартне і українське! Виділяти нікого не буду, бо кого забуду — образиться, а кого згадаю — загордиться. Шукайте, цікавтеся — у нас багато гідних уваги молодих гуртів.
Paulinka: Яким найсмішнішим чи найнеадекватнішим учинком вас дивували ваші шанувальниці?
Іван Леньо: Багато було — всього не згадаєш. На одному з концертів на грифі бас-гітари повисли жіночі трусики (заборонені у використанні в Росії). 🙂
На день народження мені у Польщі подарували футболку з логотипом “Ivan team”. На один із ювілеїв “Kozak System” шанувальниця з ніком Умачка подарувала сплетений своїми руками шарфик та шапочку із логотипом “Kozak System” (пізніше з її дозволу я подарував цю шапку Фоззі до його колекції шапок). В Канаді наші друзі Аня Яценяк та Надя Кобеляк спроектували та випустили футболки із написом “Kozak Sisters”. А про повідомлення, які нам надходять у приват на Фейсбук, я промовчу, щоб не заставити червоніти ні вас, ні себе. 🙂
Ftusia: Кажуть, що спортсмени — забобонні люди, а музиканти? Чи маєте ви якісь талісмани? Обов’язкові традиції, що виконуються перед виходом на сцену? Тощо…
Іван Леньо: Ми всі зліплені з одного тіста. У кожного з нас є свої потаємні бажання і свої ангели-охоронці. Перед виходом на сцену ми стаємо в коло, обнявшись, і пробуємо відчути енергію один одного і передати кожен те, що, на його думку, дозволяє збалансувати психіку перед концертом.
Natalka: Що найсмішніше і найнеймовірніше про вас вигадували ЗМІ?
Іван Леньо: Все, що згадували про “Kozak System” у ЗМІ, є чиста правда. У нас дуже об’єктивні і правдиві ЗМІ. 🙂 Дякуємо, що помітили! 🙂
Natalka: Де вам комфортніше — на футбольному полі чи на сцені? Останнім часом наші футболісти вас тішать чи засмучують?
Іван Леньо: Мені комфортно в тому місці, в якому проявляються мої професійні здібності. У футбол граю з дитинства, музикою займаюся все життя. Тому комфортно і там, і там. Як любого патріота, мене тішать здобутки українців і розчаровують невдачі. Футболісти — не виключення.
Fanni: Іване, ви вже відкрили мотосезон? Як цьогоріч українські дороги?
Іван Леньо: Так, відкрив. Тільки виглянуло перше весняне сонечко, я розконсервував свого Suzuki V Strom 650 DL, і з’їздив “на дальняк” у Чернігів. 🙂
А українські дороги подібні до поведінки української гривні по відношенню до долара: з кожним роком усе краще і краще. 🙂
Фото Владислава Мусієнка
Джерело: glavred.info